Два роки тому японця Масато Кавазу прийняли у Запоріжжі в козаки, він полюбив наше місто і побував тут вже втретє
Науковець, викладач і перекладач, блогер Масато Кавазу з Японії, з міста Тамба не побоявся приїхати до прифронтового Запоріжжя і прожити тут тиждень. Зараз він вже в Києві.
Ми писали, що два роки тому Масато приїздив у наше місто вивчати феномен українського козацтва. Й під час 28-го Міжнародного фестивалю воїнських та традиційних культур "Запорозький Спас" імені Анатолія Єрмака його прийняли в козаки.
Читайте також: "Читай Форум" в укритті: в Хортицькому районі Запоріжжя вперше пройшов великий книжковий фестиваль - фоторепортаж
Запоріжжя, 2024 рік
Тепер Масато приїздив на 30-й фестиваль "Запорозький Спас", який нещодавно відбувся. Зокрема, побував на конференції "Національні бойові мистецтва. Перспективи розвитку".
“Козак на Хортиці
Дніпро надихає його повітрям,
Земля обіймає його запахом”
(© Masato Davyzhaba, Запоріжжя, 27 серпня 2026 року) (Таке хокку написав Масато Кавазу до власного фото на своїй сторінці у фейсбуці)
А ще Масато гуляв по місту, у тому числі по острову Хортиця, відвідував галереї Центру сучасного мистецтва Запоріжжя та був на різних локаціях книжкового фестивалю "Читай Форум", де я і побачила гостя з Японії та взяла ексклюзивне інтерв'ю. Тож, розмова пішла й трішки з літературним ухилом. До речі, Масато досить вільно спілкується українською.
Масато Кавазу розповів читачам zprz.city:
- Я приїхав до Запоріжжя вже третій раз, місто мені подобається. Два роки тому мені прийняли у ваші козаки. Запоріжжя - це як моє друге рідне місто. Я відчуваю атмосферу Дніпра, степу, все це мені приємно. Хоча обстріли дуже гарячі. (Пізніше Масато упом'янув, що біля готелю, де він жив у Запоріжжі, було досить гучно. - Ред.).
Дуже приємно жити разом з вами, запоріжцями. Давно хотів відзначити День Незалежності України у вашій країні і цього разу я був у Запоріжжі.
- Як в Японії ставляться до війни росії в Україні?
- Наша країна дуже далеко географічно від вас, але наш народ підтримує вас, наші співчуття з вами.
- До речі, скільки часу ви добирались з Японії до Запоріжжя?
- У нас є безпосередній рейс літаком між Токіо і Варшавою, це 14 годин літаком. А потім близько 15 годин з Варшави до Києва потягом - там такі дивні полки: не дві, а три одна над одною. Вперше їхав у такому купе, це було дуже дивовижно, цікавий досвід. Я їхав на верхній третій полиці. Але все чудово, спілкувався з незнайомими цікавими людьми. До Запоріжжя їхав з Києва автобусом.
- А ви не боялись зараз приїздити в Запоріжжя? Бо у нас погіршилась ситуація з обстрілами.
- Я вже звик до такої тяжкої ситуації. Так, війна така, але тут продовжується життя. Люди живуть, Україна живе. Тому для мене все нічого.
- Що вас найбільше вразило у цей приїзд у Запоріжжі?
- Те, що життя продовжується. Це життя було, є і буде, це найголовніше.
- Які ваші враження від книжкового фестивалю "Читай Форум" за три дні?
- Цікаво. Дуже натхненний книжковий ярмарок книжковий, різноманітна література. Купив чотири книжки. Люблю читати, читаю багато японської і світової літератури. Тому для мене це ідеальний простір - сидіти в Незламному хабі (простори-укриття, в яких проходив фестиваль. - Ред.), слухати письменників, читати книжки про Україну. Взагалі, сподобалась атмосфера в цілому.
- А Харукі Мураками останнім часом нічого нового не написав? - не втримуюсь, щоб не спитати про улюбленого письменника.
- А я не читав Харукі Муракамі. Він не самий популярний письменник у Японії, вважається надто прозахідним.
- А який у вас найпопулярніший сучасний японський письменник?
- Кейґо Хіґашіно, який пише детектив, і Котаро Ісака.
- Яка ціль була цього приїзду, окрім відвідування фестивалю "Запорозький Спас"?
- Два тижні тому переїхав з Японії до Києва на рік. Я відкрив в Києві на Хрещатику японський хаб - багатопрофільний центр. Викладатиму японську українцям і займаюсь як мистецький волонтер. Хотів би відкрити японський хаб і в Запоріжжі теж.
А скоро буду навчатись в магістратурі у вашому Національному університеті "Запорізька політехніка", хочу покращити професійний переклад між українською і німецькою та англійською мовами. Вже поступив. Планую жити в Запоріжжі, шукаю житло. Мабуть, житиму на два міста - у Запоріжжі і у Києві.
- У вашому роду були самураї?
- Так. Це ще не за науковими дослідженнями, а за родовою розповіддю та нашими традиційними ритуалами.
- Розкажіть, будь ласка, про це детальніше, зокрема, про ваші традиційні ритуали.
- Згідно з історичними записами, рід Кавадзу має понад 1000-річну історію і є одним із самурайських родів, що відгалужуються від ріда Фудзівара, одного з найвпливовіших аристократичних родів Японії.
Інші самурайські родові родини того ж роду включають роди Іто та Кудо, і вони також мають той самий рідовий герб, що й ми.
Ці самурайські роди отримали територію на півострові Ідзу приблизно 1000 років тому. Їхнє прізвище походить від назви цієї землі. Зараз це префектура Сідзуока, на півострові поблизу гори Фудзі.
Насправді там є місто під назвою Кавадзу, яке є походженням мого роду.
Родовід родини Кавадзу складається з трьох родин, що оточують святилище (синтоїстський храм) в моєму селі. Моє село було заселене традиційними самураями понад 500 років тому.
Рід Кавадзу мігрував до цього села і в якийсь момент оселилася там, хоча точний час невідомий. Записи з місця 450-річної резиденції самураїв свідчать про те, що вони служили гостями найвпливовішого самурайського клану в регіоні.
Читайте також: "Це шикарний пригодницький серіал": запорізький письменник презентував книгу біографій українських гетьманів
Насправді, мій дід зберігав меч, який передавався з покоління в покоління його предків як подарунок від того самурайського клану. Будинок мого дідуся знаходиться поруч із сільським святилищем. Через дорогу, у затишному маленькому гаю на території родини Кавадзу, є старе святилище родини Кавадзу, де щороку 22 грудня родина Кавадзу проводить "ритуал", щоб подякувати за врожай року та помолитися за здоров'я родини в наступному році.
Згідно з гербом роду Кавадзу, у святилищі ставлять і запалюють свічки, а рис, приготований з червоною квасолею (страва, що символізує "щастя та врожай"), поміщають у рисове "блюдо", прикрашений сакакі, священним листком у синтоїзмі, і підносять до святилища. Моя мама досі готує рис з червоною квасолею та щороку організовує цей ритуал.
Ми писали, що запорізький маг відповів на запитання щодо прогнозів про війну.
Фото Світлани Олійник та зі сторінки Масато Кавазу