Запоріжанка розповіла, де знаходить точку опори у цей складний час
Вдень 24-річна Катерина Прохорова працює на улюбленій роботі - менеджером з персоналу на ПрАТ «Запоріжвогнетрив» Групи Метінвест. А вільний час присвячує волонтерству, зокрема й досить незвичайному – можна сказати, артволонетрству. Дівчина розписує петриківкою прапори та надає людям психологічну допомогу, займається з ними арттерапією. Вона має освіту дизайнера-бакалавра і психолога-бакалавра, яку отримала у Класичному приватному університеті. Зараз навчається у «Метінвест Політехніці».
Про волонтерство і про роботу ми поспілкувались з Катериною Прохоровою на її робочому місці – у відділі кадрів «Запоріжвогнетриву».
- Волонтерством я почала займатися ще у 2014 році. Я займалась у студії петриківського розпису на станції юних техніків. І з початку війни ми з дівчатами почали робити петриківський розпис на прапорах та обереги для наших захисників, - розповідає Катерина. - У 2015 році мій дідусь пішов служити і я розписала для нього прапор. Цей прапор був на війні. І коли мій дідусь повернувся, то привіз прапор і сказав, що він оберігав його від куль.
- Як ви створюєте прапори?
- Купую готові прапори й на жовтій стороні малюю петриківський розпис акриловими фарбами, а на синій– пишу захисні слова і малюю герб України. Так, для дідуся я написала: «Слава Україні! Героям слава! Ми вдячні вам за вашу мужність, силу та волю».
На кожному прапорі обов’язково малюю калину, як символ України, і мак.
- Скільки часу йде на роботу над прапором?
- Це залежить від мого внутрішнього стану. Бо починаю роботу, коли відчуваю, що можу сісти та одразу намалювати. Розпис прапору займає в середньому 5 годин, може й більше.
- І скільки прапорів ви розписали під час повномасштабної війни?
- Передала понад п'ятнадцять прапорів. Перші прапори передавала для знайомих, бо з початку повномасштабного вторгнення дуже багато моїх знайомих пішли служити. Зараз через соціальні мережі до мене звернулась жінка з проханням розписати прапор для її чоловіка. Він пішов служити вдруге й жінка хоче, щоб прапор його оберігав.
- Чи витримує розпис різні погодні умови, прання?
- Прапор висів на вулиці весь час служби дідуся, фарби тільки трохи полущилась. Прати його небажано. Але фарба на прапорах тримається добре.
- Чому ви обрали заняття петриківкою?
- З дитинства любила малювати. Але займалась танцями. І вже в восьмому класі випадково зайшла до станції юних техніків, побачила викладача з петриківського розпису і вирішила, що потрібно вчитись цьому виду мистецтв. Тим паче, це наше українське мистецтво.
- Що ще ви розписуєте?
- Медальйони для військових, листівки. Так, мої малюнки з петриківським розписом беруть участь в акції «Листівка на передову». Одного разу я зайшла в кафе попити кави й побачила, що дівчата залишили листівки з видами Запоріжжя і попросили підписати їх для військових. Я запропонувала малюнки та передала право користування своїми роботами для друкуна листівках. Усього шість видів. І тепер у закладах нашого міста та вже по всій Україні можна підписати листівки, які передають хлопцям на фронт. Зараз ця акція вийшла на міжнародний рівень і вже у Польщі також підписують листівки.
Організатори акції надали й мені листівки, які підписувала та мої друзі. Ці листівки ми передавали хлопцям на фронт разом з прапорами.
- У вас є цікавий досвід співпраці з громадською організацією. Розкажіть, будь ласка, чим саме ви займаєтеся.
- Ця громадська організація допомагає військовим. До співпраці мене запросили після мого волонтерства в обласному центрі молоді, виконую функції психолога. Ми проводимо зустрічі з волонтерами, консультації стосовно того, як працювати з військовими.
У цьому місяців громадська організація починає серію тренінгів з правового захисту ВПО і допомоги службовцям. Я буду проводити арттерапію для охочих. Будемо вчитися з людьми знімати емоційне напруження через малюнки. Будемо малювати й пензликами, і руками. Головне завдання під час арттерапії - отримати задоволення від того, що ти робиш та перенести свій внутрішній стан, емоції на папір.
- Як вам вдається все це поєднувати з професійною діяльністю – звідки берете час, натхнення?
- Якщо хочеш щось робити, то знаходиш час для цього. Вдень працюю у відділі кадрів, ввечері та у вільний час займаюсь волонтерством.
- А як ви потрапили на цю роботу?
- Моє знайомство з «Запоріжвогнетривом» почалось минулого року, коли я разом з командою брала участь у кейс-чемпіонаті M.Student Champ від Метінвесту. За проект «Соціальні гарантії, як метод утримання і залучення співробітників» наша команда отримала Гран-прі. Ми робили проєкт на базі «Запоріжвогнетрив». Так я сюди й влаштувалась. І мені дуже подобається працювати на цьому підприємстві. А коли почалась війна, то відчула впевненість, що я залишусь працювати та буду це робити на користь свого міста, підіймати економіку і нікуди не поїду. На своїй роботі я наближаю перемогу і відчуваю, що «Запоріжвогнетрив» – це моя точка опори.
Три поради як не впасти духом під час війни від Катерини Прохорової
- Знаходьте у своєму внутрішньому стані щось таке, що допомагало б триматися. Шукайте підтримку у собі, не опираючись на когось іншого - "Я можу все". Якщо я не можу вплинути на ситуацію, то можу вплинути на своє ставленнядо неї. При цьому оточуйте себе позитивними людьми, які дають вам хороші емоції.
- Знаходьте у дрібницях щось добре, позитивне. Це важко, але потрібно, щоб наш емоційний стан був стабільний.
- Потрібно не боятися своїх емоцій та вивільняти їх. Але бажано це робити безпечним способом. Наприклад, малювати, в'язати, займатись спортом. Емоції не можна накопичувати, щоб не було тривожності.
Катерина Прохорова поділилась, що для неї підтримкою її емоційного стана є волонтерство, бо вона відчуває, що робить те, що наближає нас до перемоги.
Читайте також: Арсен Мірзоян презентував прем'єру своєї пісні про Херсон - відео.
