Через біг можна виявити найтепліші почуття
Подолання дистанції «Різдвяного забігу» 24 грудня спочатку було далекою від мене затією. Але ж 24 грудня – день народження однієї дівчини, з якою я сорок років тому вчився в одній студентській групі. А два роки тому – теж на свої народини – вона навіть зізналася, що я тоді був її симпатією.
Ех, чому ж я не Ліонель Мессі – присвятив би гол у надважливому фіналі милій подрузі. Але навіть коли у твій день хтось далеко, за тисячу кілометрів, робить забіг для тебе – погодьтеся, це теж не найгірший подарунок.
Отже, варіант подарунку обрано, і суботнього ранку я в запорізькому ресторані Bergamot. Сюди підтягуються учасники різдвяного забігу «Наздожени свою мрію». Робимо внески (200 гривень) і отримуємо медальки. Стандартний жарт: «Тепер можна й не бігти».
Аж ось з’являється Дмитро Добродій – власник закладу і натхненник акції. З кожним вітається особисто, після чого потрапляє в поле зору журналістів.
Він до 2-ї ночі приймав дзвінки охочих пробігтися, а тепер зранку долатиме 42 кілометри. Таких, як він, марафонців набралося четверо. Усі решта бігтимуть скромніші дистанції.
Дмитро Добродій: селфі з командою бистроногих поліцейських
Дмитро розказує про маршрут. Стартуватимемо від Bergamot - униз до Набережної, далі вздовж неї, потім розворот (розвороти у різних місцях – залежно від дистанції) і назад.
- Прибіжите сюди - почувайтеся як вдома, - запрошує Дмитро Добродій. - Вас чекатиме чай, козацька страва.
А поки що – його натхненний спіч.
- Цей рік був для нас трішки важким. Та й три роки загалом – то карантин перший, то карантин другий, то війна.
Я хочу привітати вас з тим, що ми вистояли. І ми точно вистоїмо. Я хочу привітати з майбутньою перемогою, яка прийде завдяки нам усім – тому що кожен у цьому місті Запоріжжі займається всіма праведними справами, котрі приведуть і вже ведуть до нашої перемоги.
Хочу побажати вам здоров’я, любові, грошей, класного, справжнього Нового року. І будьте, хлопці й дівчата, спортивними. Хай удача буде з вами. Ура!
Розминка. Плюс 4 градуси. Майже без вітру. Погода, можливо, і не різдвяна, проте для 92-х учасників забігу - саме те
Далі коротка розминка – і ось я разом з іншими стартую. З днем народження, Оксано!
Оскільки спортсмен я такий собі, то обрав дистанцію категорії «фанова» - 5 кілометрів. Були ще «для тих, хто бажає більшого» (10 км), «просунутим бігунам» (21 км) і «сталеві атлети» (42 км).
На дистанції, зізнаюся, відчував бажання поскоріше побачити пункт розвороту (там, до речі, бігунів чекали вода й помаранчі для підзарядки). Але заряд позитиву й без помаранчів не полишав мене ні на мить. І ні секунди не шкодував, що біжу. Ба більше: промайнула навіть смілива думка: а чи не приєднатися мені до їхніх регулярних забігів? (виявляється, спортивна тусовка влаштовує їх щосуботи).
Зрештою, добігаю до фінішу. Я зробив це, Оксано!
Бачу, перед рестораном хазяйнують кухарі, а всередині, як і було обіцяно, панує домашня атмосфера.
- Готуємо картоплю з ковбасками зі свинини, з грибами, багато зелені, - розказує Артем, котрий порається біля вогнища. – Ось така новорічна яскрава страва.
Насправді жест Артем означає вітання читачам, а не відмову від зйомки
- Ви шеф-кухар? – звертається до Артема вдячний бігун.
- Інколи, - відповідає той.
- Дуже смачно, божественно, - розливається в компліментах спортсмен, що скуштував цю й справді яскраву страву, приготовлену на вогнищі.
Тим часом фінішують бігуни на солідніші дистанції.
Поліція – сильний бренд
Центр події поступово переміщується до столів. У дружній розмові за порцією «божественного» наїдку, чаю і до чаю доносяться слова «Бахмут», «візит до США».
За іншим столом переважають дівчата.
Катя з Людмилою сьогодні пробігли по 10 кілометрів. Катя й 21 кілометр пробігала – це коли забіг «До перемоги» був. – За Перемогу сили знаходяться, - каже вона.
Людмила напівмарафон вже разів п’ять бігала – це результат 4-річних тренувань. Хоча сама вона скромно зазначає: «То бігаю, то не бігаю».
У душевній атмосфері. Людмила й Катя – у центрі
А Олександра Павлова – справжня спортсменка. Вона майстриня спорту з триатлону, брала участь у чемпіонатах Європи, Кубку Європи.
- Але змагань у нас не було вже десь з рік, - нарікає Олександра. – Усіх спортсменів порозкидало, тренування зараз суто для себе, для підтримання форми. Немає ніякої мети, ніяких завдань, на жаль. Це сумно. Хіба що ось був старт у Львові 16-18 грудня, я там виступала без підготовки, без тренувань.
Олександра вже в 16 років виконала норматив майстрині спорту. Зараз їй 20. Тепер у неї є й така медаль – різдвяного забігу
- Тяжкий у вас спорт, - кажу Олександрі, - 800 метрів пливете, потім 20 кілометрів їдете на велосипеді й 5 кілометрів ще біжете. Як таке може захопити?
- Мені подобається. Я з Донецька, займалася п’ятиборством. Коли переїхали до Запоріжжя, батьки хотіли на плавання записати, але записали на триатлон – мені близькі велосипед, біг, не лише плавання. Почала показувати гарні результати, і пішло-поїхало. Хоча в українських стартах ти можеш бути першим, а на Європі якщо не останній – то це вже добре. Отож, є куди рости.
Зараз ми в Івано-Франківську живемо, до Запоріжжя на свята приїхали. Сьогодні пробігла для настрою – Різдво, а от свята не вистачає. Підтримати Запоріжжя, мені здається, вкрай важливо зараз, бо дуже мало людей, сумно, сіро. А масовка – класно.
Поки ця яскрава масовка вже встигла відпочити й перекусити, четверо марафонців усе ще біжать. Десь на їхньому 30-му кілометрі у ресторані зникає світло, але не душевна атмосфера. Через кілька хвилин до роботи береться генератор.
Ще десь за годину надходить звістка: добігають.
І ось фініш останніх - «сталевих». З такими вистоїмо.
Першим з марафонців прибіг, як він представився, Капітан Катані
Фінальна крапка: фінішують найміцніші – Роман Рябов, Сергій Дрозд (віце-президент Запорізької федерації триатлону), Дмитро Добродій
Команда сталевих
Запитання, яке муляє: куди пішли внески?
- Так, у нас є внесок 200 гривень, – пояснює Дмитро Добродій. - Частина пішла на організацію забігу, а друга частина – вона більша – піде на ЗСУ. Ми так спланували, тому що ми за перемогу, ми точно переможемо.
Від автора: мій внесок став кращим з того, що я міг зробити з двома сотнями гривень цього суботнього дня. Маленька перемога над собою з надією на велику Перемогу над ворогом.
Фото: Тетяна Ромашка, автор
Читайте також: У Дії стартувало опитування, коли українці хочуть святкувати Різдво
