У засвіти пішла легенда запорізької журналістики Майя Костянтинівна Мурзіна
8 березня пішла з життя відома журналістка, багаторічний відповідальний секретар обласної організації НСЖУ, активна громадська діячка і просто щедра душею людина Майя Мурзіна.
Своє 90-річчя у 2021 році Майя Костянтинівна ще відмічала у пресцентрі ЗОО НСЖУ. Але останнім часом поважний вік та здоров’я вже давалися взнаки.
У 2001 році помер її чоловік Юрій Мурзін. Але особливо Майю Костянтинівну підкосила смерть єдиного улюбленого сина Вячеслава, який помер 30 грудня 2019 року.
В'ячеслав Юрійович був відомим українським вченим - археологом, доктором історичних наук, професором, почесним доктором Запорізького національного університету, членом Національної спілки журналістів України. Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки.Майя Мурзіна народилася 13 травня 1931 року у м. Гайсин Вінницької області. Трудову діяльність розпочала у лютому 1947 року бібліотекарем у військовій частині, що базувалася у м. Мелітополь.
У 1988 році була обрана на посаду відповідального секретаря правління обласної організації Національної спілки журналістів України, на якій перебувала до реального виходу на заслужений відпочинок.
Ось що про Майю Костянтинівну розповідалося на сайті ЗОО НСЖУ з нагоди її 90-річчя:
«Майя Костянтинівна Мурзіна. Мабуть, не знайдеться на Запоріжжі людини, яка б не знала або не чула про неї. Відомий журналіст, багаторічний відповідальний секретар нашої обласної організації НСЖУ, активний громадський діяч і просто щедра душею людина.
Нині вона святкує свій молодий Ювілей. Так, саме молодий, бо роки не владні над її енергією, над її творчістю, над її любов’ю до людей і до своєї найкращої в світі професії.
До приходу в журналістику вона пройшла нелегку школу, працювала бібліотекарем, потім – завідуючою бібліотекою у військовій частині під Мелітополем, де служив чоловік, заочно одержала вищу освіту, одночасно була позаштатним кореспондентом. Її матеріали регулярно друкувалися в мелітопольських міських та запорізьких обласних газетах.
Талант, щирість і щасливі зорі долі привели Майю Костянтинівну Мурзіну в обласну газету «Индустриальное Запорожье», куди запросив її на роботу сам головний редактор Андрій Клюненко. Працювала кореспондентом, завідуючою відділом ідеології, відділом новин і спорту.
М.К. Мурзіна зуміла встановити плідні контакти з льотчиками-космонавтами, возила журналістські делегації до Зоряного містечка, а космонавти, в свою чергу стали частими гостями у трудових колективах Запоріжжя.
Вона стояла біля витоків зіркового змагання та дружби льотчика-космонавта, Героя Радянського Союзу П. Климука та Героя Соціалістичної праці, знатного хлібороба Запорізького краю В.Вороніна.
У змагання за вимпел, що побував у космосі, за право поїздки до Зоряного містечка та на Виставку досягнень народного господарства, організоване під егідою облпрофради та газети "Индустриальное Запорожье", включилися понад 10 тисяч механізаторів області.
Впродовж 10 років в Зоряному, завдяки журналісту М.К. Мурзіній, побували 15 запорізьких "експедицій" за участю майже півтисячі осіб, і більше 100 журналістів запорізьких ЗМІ. Майя Мурзіна створила на сторінках газети справжній літопис зоряної епопеї.
Потім понад два десятиліття Майя Костянтинівна працювала відповідальним секретарем правління Запорізької обласної організації Національної Спілки журналістів України.
Її творчими зусиллями були налагоджені тісні зв'язки з редакційними колективами, проводились ділові зустрічі, прес-конференції, було запроваджено систему професійного вдосконалення, створено ветеранський осередок журналістів, приділялась велика увага правовому та соціальному захисту працівників пера та мікрофону.
Водночас М.К. Мурзіна продовжувала дописувати в газети, її статті публікувалися в газетах «Индустриальное Запорожье», «Запорізька правда».
Написала книгу спогадів про журналістське життя, яка знайшла широкий відгук серед читачів. За плідну творчу роботу в березні 1999 року М.К. Мурзіна нагороджена орденом Княгині Ольги III ступеня.
Нині вона – член секретаріату Запорізької обласної журналістської організації, працює із ветеранською організацією ЗОО НСЖУ, з громадською організацією «Жінки Запоріжжя», біля витоків створення якої колись стояла, щедро ділиться з молоддю багатим журналістським і життєвим досвідом, щиро опікується проблемами ветеранів-журналістів, разом з ними готує цікаві заходи, зустрічі, тощо.
Зорі її долі, як і раніше, світять тепло і яскраво. І від того тепло не лише на її серці – світла і добра її щедрої душі вистачає на всіх. Будьте ж здорові, дорога наша ювілярка, колега, наставник! Довгих і щасливих вам років життя!»
...Поховали Майю Костянтинівну на Осипенківському кладовищі, вона возз“єдналася з чоловіком Юрієм Мурзіним, з яким прожила щасливе життя.
На громадянській панихиді ветерани згадували, як ця добра душею жінка допомагала їм робити перші кроки в журналістиці, як допомагала у вирішенні багатьох життєвих питань.
Вони також пригадували ознайомчі поїздки по районам Запорізької області, подорожі в Крим та на природу, які організовувала Майя Мурзіна.
Майю Костянтинівну можна сміливо назвати патріархом запорізької журналістики та Запорізької обласної організації НСЖУ.
А ще вона, як зазначає відома запорізька журналістка Валентина Манжура, яка змінила Майю Костянтинівну на посту відповідального секретаря ЗОО НСЖУ, - "епоха в журналістиці, талановита, світла і добра Людина". Валентина Миколаївна підтримувала зв'язок з Майєю Мурзіною практично до останніх днів її життя.
Вічна пам’ять вам, наша дорога Майя Костянтинівна.
