На площі Маяковського відзначили День вишиванки
Щороку в третій четвер травня Україна відзначає День вишиванки. У Запоріжжі останні роки у цей день відбувалася масова хода містян у вишиванках.
Багато запоріжців приходили на марш разом із дітками, які були також вдягнені у вишиванки, яку називають «кодом нації», «ниткою, яка єднає усю країну».
Сьогодні вперше День вишиванки ми святкуємо в умовах широкомасштабної війни з росією. Тому зрозуміло, що з метою безпеки містян і гостей Запоріжжя масові заходи в обласному центрі не проводяться.
Але патріотично налаштовані запоріжці все ж зібралися на площі Маяковського, щоб відзначити це душевне свято.
— “Запорозькі берегині” щороку приходять у День вишиванки на площу Маяковського, — розповіла ГО “Запорозькі берегині” Олена Шевчук. — Ми разом співаємо Гімн України, українські пісні, фотографуємось з прапором.
Сьогодні ще й збирали гроші на потреби військових: Олена Шевчук — єдиний офіційний волонтер Запорізького військового госпіталю. В коробку з-під торту запоріжці кидали від 10 до 100 гривень.
Зазвичай на такий захід Олена Шевчук приносить рушники, яких у неї вже зібралась ціла колекція. Зокрема, вона показала рушник, присвячений Запоріжжю.
— В минулому році згадувала нашого відомого запорізького поета Петра Ребра, — розповідає Олена Шевчук. — Коли мені було років 18, він читав мої оповідання і казав: «Тобі, дівчинко, обов’язково потрібно писати. Але зараз твої оповідання занадто дорослі (а я писала про сенс життя, про жорстокість у сучасному світі), пиши щось дитяче».
Чим я ставала дорослішою, тим мої опуси всє більше ставали казками — це якась таємниця. Але запорізького поета згадала з його великими і мудрими рядками: «Ні, ти не знаєш добре України, якщо на Запоріжжі не бував».
І так мені захотілося вишити цю емоцію від вірша на рушникові, що не втрималася і серед ночі зателефонувала такій же божевільній, як я, Ксенії Мороз. Моя ідея надихнула її на створення особливого малюнка, де кожен візерунок — це вже символ і оберіг України і Запоріжжя.
Уявіть собі: посередині велике сонце, українське інь і янь,- червоне і чорне. Тут багато квітів, птахів, калини, морських і дніпровських хвиль — все, без чого ми не уявляємо України, а значить, і Запоріжжя!
Цей рушник з 24 лютого ми не вишивали, бо кожна «Запорізька Берегиня» волонтерить і часу на вишивку не має. І коли в березні розгорнули рушник, то були просто збентежені: по краях він увесь був в червоних плямах… Саме там, де кордони Запорізької області.
Він так і залишиться з цими плямами, але зараз ми дуже активно його вишиваємо і віримо, що коли на рушнику заквітне все Запоріжжя — ворог піде геть. Бо наші українські традиції мають велику силу!
Останні дні знаковий рушник вишиває волонтер військового госпіталю Ірина Соболєва.
Олена Шевчук також принесла і показала дівчатам старовинний рушник, якому більше 150 років, який їй подарувала поважних років запоріжанка.Це частина старовинного рушника. Друга його частина знаходиться у Хмельницькому, у подруги жительки Запоріжжя.
Патріотично налаштовані містяни поспівали пісень, продегустували піцу “Код Перемоги” і роз’їхались по домівках.
Фото Олександра Прилепи
