Запоріжжя не вірило: 20 років тому помер харизматичний мер Олександр Поляк

На прощання з мером прийшли 200 тисяч людей

20 років тому Запоріжжя потрясла новина: раптово помер міський голова Олександр Поляк.

Голова, який за неповних три роки кардинально змінив обличчя міста: прибрав трамвай з проспекту і пустив тролейбус на Південний мікрорайон, втілив ідеї годинника закоханих і підсвітки башт, збудував фонтани і сквери, перевернув проспект Металургів і прибрав огорожу навколо мерії.

Та не лише вдячність за реконструкцію привела запоріжців на похорон Олександра Поляка. Вони по-справжньому визнавали його своїм мером – твердим, справедливим, харизматичним.

Раптова смерть шокувала. Місто не вірило, що це сталося.

А наступного дня людський потік прощався з міським головою.

На виборах у березні 2002 року, коли Олександр Поляк повторно став мером, за нього проголосували 252 тисячі запоріжців. 23 лютого 2003 року, коли його проводжали в останню путь, на прощання прийшли близько 200 тисяч людей.

Про цей скорботний день – наша добірка історичних фотографій.

***

У день смерті Олександра Поляка до запоріжців звернувся голова облдержадміністрації Євген Карташов. Він же став головою комісії з організації похорону міського голови.

«Ми вчора розсталися з ним о 19-й годині. Розглядали проєкт будівництва стадіону, говорили про спорудженя мостів і про ті перспективи, які ми намітили до 9 Травня, щоб прикрасити наше місто, представити оновлений проспект, щоб можна було й далі будувати фонтани й рухатися в напрямку старої частини міста, оновлюючи наше чудове й красиве Запоріжжя.

І о 3-й годині ночі я отримав перше повідомлення, що Олександра Володимировича з нами немає…»

Євген Карташов висловлює співчуття рідним Олександра Поляка

Висновок медиків озвучив професор Олександр Никоненко.

«Олександр Володимирович Поляк протягом 10 років страждав ішемічною хворобою серця. Однак така активна людина не могла приділити час для відповідного обстеження та лікування. За цей період він лише двічі знаходився в стаціонарі, де отримував необхідну терапію. Останнє лікування проходив у квітні 2000 року, в подальшому лікування не одержував, незважаючи на неодноразові пропозиції про необхідність пройти лікування. Він відмовлявся, пояснюючи це своєю зайнятістю. І, я вважаю, це особливість характеру людини, яка повністю віддавала себе роботі.

22 лютого о 2-й годині ночі в нього виник гострий напад болю. Повідомлення на станцію швидкої допомоги надійшло о 2:25. О 2:37 бригада швидкої допомоги була вже біля постелі хворого. Він у цей час уже був непритомним. За словами дружини, 15 хвилин тому він втратив свідомість і припинилося дихання.

Бригада швидкої допомоги виконала всі необхідні реанімаційні заходи, хворий був заінтубований (інтубація трахеї – медична маніпуляція для штучної вентиляції легень, зокрема під час реанімаційних заходів. – Авт.), проводився масаж серця, був підключений спеціальний апарат для контролю серцевої діяльності. На кілька секунд відновлювалася серцева діяльність, ефективних скорочень не було. Протягом 40 хвилин заходи, що здійснювалися, виявилися неефективними. Зіниця була розширеною, рефлексів не було – лікарі констатували смерть. Реанімаційні заходи були припинені.

За даними розтину виявлено ураження основного стовбура лівої коронарної артерії, діагностована ішемічна хвороба серця, гостра коронарна недостатність, раптова зупинка серця. Іншої патології не виявлено».

Олександр Никоненко (на передньому плані в центрі) на прощальній церемонії

Проститися з Олександром Поляком запоріжці могли 23 лютого в ПК «Дніпроспецсталь» з 10-ї до 14-ї години.

Але люди почали сходитися задовго до панахиди.

Палац культури «Дніпроспецсталь» у траурі.

У почесну варту стали керівники Запорізької області.

Люди йшли нескінченним потоком.

Об 11:30 черга вже була до кінотеатру імені Маяковського, а о 13-й годині - до зупинки «Вулиця 12 Квітня».

Аби віддати данину поваги своєму меру, запоріжці вистоювали кілька годин на холоді й вітрі. А багато хто, відстоявши, так і не встиг потрапити в ПК «Дніпроспецсталь».