Запорізькі гвардійці зустрілися з автором легендарного гімну

Запорізькі гвардійці зустрілися з автором гімну учасників війни в Афганістані «Віват» Юрієм Шкітуном

Зустріч у «Гвардійській вітальні», яка цього разу проходила у Музеї архітектури Запоріжжя, стала вже п”ятою.

У залі знаходилися бійці Запорізького гарнізону Національної гвардії України, які несуть службу з охорони громадського порядку в Запоріжжі та боронять країну на Запорізькому напрямку.

Всі пройшли передню лінію оборони, дехто має поранення, контузії різного ступеню важкості, але жоден не залишив самовільно рубіж оборони.

Військовослужбовці запорізьких частин Нацгвардії 3033 та 3029 вже зустрічалися з медійниками, які захищають країну у складі 9 полку оперативного призначення НГУ (зараз - 15 бригада ОП НГУ), спортменами — Марією Помазан, Парвізом Насібовим та Мариною Скамароховою.

На цей раз офіцер (з організації дозвілля) центру культури та дозвілля 15 бригади оперативного призначення НГУ підполковник Володимир Волков представив гвардійцям Запорізького гарнізону відомого далеко за межами Запоріжжя автора і виконавця, ветерана війни в Афганістані Юрія Шкітуна, який написав багато пісень на афганську тематику і випустив три альбоми своїх пісень.

Найбільш відома з них - “Віват”, яка є гімном усіх афганців на пострадянському просторі. Є у запоріжця також багато пісень про кохання, про справжню дружбу.

З початком широкомасштабного вторгнення росіян в Україну Юрій Шкітун почав писати пісні, присвячені кривавій війні, яку розв’язали в нашій країні неадекватні сусіди.

За його словами, написав вже 170 пісень. Так що після Перемоги відомий виконавець, напевне, буде готувати новий альбом.

Частину нових пісень Юрій Шкітун заспівав нацгвардійцям Запорізького гарнізону. Це - “Я умру за Украину”, “Почернела от горя”, “Разведи огонь”, “Клята війна”, про “грьобаних чмобиків” та інші.

До речі, до війни Юрій виконував пісні виключно російською мовою. А з початком російської агресії в його репертуарі почали з”являтися пісні українською мовою. Як розповів Юрій, він поступово переходить на рідну мову.

Але своє дуже сильне звернення “Афганцы Украины к афганцам России», воно розміщене в інтернеті, запоріжець написав на мові, яку окупанти розуміють.

“Еще вчера к вам в гости приезжал я, мы вместе пели песни за столом. Так как же получилось так, ребята, что вы с войной пришли в наш мирный дом?

В гостях у вас не убивал, не грабил. Не брал чужого, даже не просил. Меня всегда вы там с душой встречали. А я с душою песни вам дарил.

...До февраля я никогда не думал, что мне придется это вам сказать: «А знаю, что в россии есть и люди. А нелюдей мы будем убивать...».

Підполковник Волков гостям “Гвардійської вітальні” завжди влаштовує дружній “допит”, під час якого військовослужбовц дізнаються цікаві факти з їх життя.

Так було і цього разу: Володимир Іванович ставив Юрію Шкітуну запитання, Юрій Петрович відповідав і виконував пісню.

Таким чином гвардійці дізналися, що автор гімну “Віват” (на екрані був показаний відеоролик виконання цієї пісні Юрієм Шкітуном, а також різними солістами та ансамблями країн СНД) народився у 1961 році у Запоріжжі.

Перші акорди на гітарі вивчив, коли йому було 14-15 років — показав хлопець на ім”я Ігор, який демобілізувався з армії після строкової служби.

Закінчив школу №65. Під час навчання грав у шкільному ансамблі, виступади на танцювальних вечорах.

Після закінчення школи пішов працювати на 402 воєнний завод, на якому працювала мама (Юра ріс без батька). Працював на виробництві двигунів.

- Із заводу пішов в армію, - розповів Юрій Шкітун. - Попав у Тирасполь. В нашу частину приїжджали “покупці” з Німеччини, але мама просила, щоб я залишився в цій частині.

А 25 грудня 1979 року нас підняли по тривозі, посадили в ешелон. 5 діб їхали в Кушку. Там видали зброю, посадили в машини і у ніч на Новий 1980 рік ми зайшли в Афганістан. Я потрапив у 70 бригаду, у місто Кандагар.

В армії грав на гітарі, яку привезли хлопці, і співав. Зараз цей музичний інструмент можна побачити в музеї, який створила Шевченківська районна організація УСВА у приміщенні райадміністрації.

Після закінчення служби Юрій повернувся у Запоріжжя. Хотів влаштуватися в театр, але його акторські здібності не оцінили — не взяли. Тоді він вступив до музичного училища - на вокальне відділення.

- Царство небесне Ірині Прокоф”ївні, вона була дуже гарним педагогом, - згадує Юрій. - Пам’ятаю, в училищі влаштували страйк — через те, що нам заборонили проводити “капусник”, який місяць готували. Після цього звільнили директора, який на цій посаді пропрацював 20 років.

Після закінчення музучилища Юрій Шкітун розпочав активну концертну діяльність. Причому, виступав переважно за межами Запоріжжя — зокрема, на фестивалях афганської пісні та заходах, приурочених до Дня виводу військ з Афганістану, яке ветерани війни в ДРА щорічно відзначали 15 лютого.

В останні роки ця дата обрана для Дня вшанування учасників бойових дій в локальних конфліктах на територіях інших держав.

Під час війни концертну діяльність Юрій Шкітун призупинив, але пісні, звичайно, писати не кинув.

З російськими афганцями спілкуватися бажання не має, каже, що вони там усі з’їхали з глузду.

І коли Володимир Волков запитав, що б він хотів сказати афганцям Росії, замість відповіді Юрій прочитав такі віршовані рядки:

“За слезы наших матерей, сестер и жен, детей и внуков

Мы будем грызть вас до костей. Зубами, заправляясь духом.

Вы разбомбили города, сколь душ невинных загубили

За это вам во все века с проклятьями лежать в могиле.

Вы убивали стариков, детей, насиловали женщин.

За это вам вовек веков пощады нет. И нет прощенья.

И вас сметет с лица земли вся наша ненависть и злоба.

Коль вы с войной на нас пришли, у нас нет выхода иного.

За слезы наших матерей, сестер и жен, детей и внуков

Мы загрызем вас до костей. Зубами, заправляясь духом».

Після творчої зустрічі з Юрієм Шкітуном розпочалася невеличка офіційна частина — заступник голови Запорізького обласного об’єднання УСВА Валентин Зарва привітав гвардійців, які боронять нашу країну від ворога і від імені голови УСВА, Героя України Сергія Червонописького вручив гвардійцям нагороди — Почесні грамоти та медалі Українського союзу ветеранів Афганістану.

Частина учасників зустрічі отримала нагороди від Запорізької міської ради, які їм вручили Володимир Волков та заступник командира військової частини 3029 зі служби, учасник бойових дій, підполковник Максим Шека.

Так, медалями “За особистий внесок у розвиток міста Запоріжжя” нагороджені військовослужбовці військової частини 3029 - учасник бойових дій в Афганістані, солдат Ігор Весьолкін, майстер-сержант Сергій Галушкін, який проходив службу у складі миротворчої місії ООН в Іраку, а тепер захищає Україну на Запорізькому напрямку, учасник бойових дій в ДРА, старший сержант Олександр Колесниченко, командир кінологічного взводу старший лейтенант Іван Соха і учасник миротворчої місії ООН в Іраку, старший солдат Володимир Звонюк.