Запорізькі гвардійці зустрілися з чемпіонкою світу з карате Мариною Скамароховою

Місцем проведення зустрічі військовослужбовців двох військових частин Нацгвардії з відомою спортсменкою Мариною Скамароховою у “Гвардійській вітальні” вже традиційно став Зал олімпійської слави Музею Феноменальної Сили.


Частина хлопців вже виконувала службово-бойові завдання на передовій, частина прибула до Запоріжжя після навчання в учбовому центрі.

На заході Марина виступала у двох іпостасях, які вона активно поєднує у своєму житті. Це була свого роду інтрига.


Спочатку офіцер (з організації дозвілля) центру культури і дозвілля 15 бригади оперативного призначення НГУ Володимир Волков представив дуже гарну дівчину як фотомодель і задавав гості питання як представниці модельного бізнесу.


У якийсь момент у Марини задзвонив телефон і вона, вибачившись, вийшла з зали, щоб відповісти на терміновий дзвінок.

А повернулася у кімоно і продовжила відповідати на запитання офіцера вже як відома титулована спортсменка.


Перелік досягнень майстера спорту України міжнародного класу, засновниці та тренера запорізького клубу “Цунамі” вражає.

Марина Скамарохова — чемпіонка світу,  дворазовий володар Кубку світу у розділах “куміте” та “ката”,  чемпіонка абсолютного чемпіонату Європи, 5-разова чемпіонка Європи у розділах “куміте” та “ката”, 4-разова переможниця міжнародних змагань у розділах “куміте” та “ката”, 13-разова чемпіонка України у розділах “куміте” та “ката”.


25-річна Марина — володар чорного поясу 1-го дану в Міжнародній організації ІКО та 2-го дану в Міжнародній організації WKB.


Марина Скамарохова родом з Кривого Рогу, але понад 8 років тому дівчина переїхала до Запоріжжя, тому вважає себе «майже корінною запоріжанкою”.

Якщо у спорті у неї вже вагомі досягнення, то у модельному бізнесі гарна струнка каратистка тільки починає працювати. Але вже і на подіум виходила, і у фотосесіях знімалася.


- Взагалі-то у мене досвід не дуже великий, але я вже відчула смак цього бізнесу, - зізнається гостя “Гвардійської вітальні”. -  Була на деяких фотосесіях і це мені дуже подобається. На подіум вже виходила, але більше подобаються фотосесії.

У ЗНУ Марина вчилася на факультеті менеджменту, але, за її словами, у модельному бізнесі вона самоучка, спеціальне навчання не проходила. Усі тонкощі опановує відразу на практиці.

За словами дівчини, її надихають образи, які їй створюють на фотосесіях. Є табу — не фотографуватися оголеною, у стилі “ню”.

Каже, що складних фотосесій не було — її виховали так, що справляється з усіма труднощами.

Себе вважає творчою людиною, каже, що усі, хто займаються подіумною роботою чи знімаються у фотосесіях — творчі люди. Захоплюється моделями, які виїхали за кордон і прославляють Україну у світі.


- Марино, найефектніше вбрання, яке ви одягали, це...

- Посмішка. До речі, найпростіший спосіб виглядати стильно — бути харизматичною і з посмішкою.

Серед хобі спортсменки та фотомоделі — подорожі. Побувала до війни вже в багатььх країнах, зокрема відвідала Японію, Іспанію, Чілі, Польщу. Останньою відвідала Польщу — їздила до подруги на змагання.

До речі, і наступною країною стане Польща — у травні там буде проходити чемпіонат Європи, до участі у якому запорізька спортсменка зараз готується.

Найбільше сподобалась Іспанія. У Валенсію з її неповторною архітектурою Марина залюбки повернулася б - щоб ще раз походити його вулицями.

А вдома, у Запоріжжі, улюблений вид відпочинку після шести днів напруженої роботи (власних тренувань та тренувань юних каратистів у клубі “Цунамі”) - на дивані. Набрати солодощів чи смаколиків і дивитися якийсь фільм.

- Я весь час на ногах, багато працюю, тому  вдома хочеться відпочинку на дивані, - сміється дівчина і додає, що ласощі раз на тиждень на її фігурі не відображаються.


...У Зал олімпійської слави Марина Скамарохова повернулася не одна - разом з трьома вихованцями з клубу “Цунамі”, які несли нагороди свого тренера. До речі, один з них вже призер чемпіонату Європи.

У спортзал Марина Скамарохова, за її словами,  прийшла, маючи за приклад маму, яка за освітою викладач фізкультури та спорту.


- Мама спортсменка і вона для мене завжди була прикладом сильної жінки. Мама займалася різними видами — легкою атлетикою, спортивною гімнастикою, - розповіла Марина. - Побачила її фото і в кімоно. І я захотіла займатися карате. Дивилася у дитинстві фільми з Джеком Чаном, Брюсом Лі. Мене хотіли віддати на танці, але то було не те (сміється).


Батько у спортсменки агроном, сестра працює поліцейською у Києві.

Відповідаючи на запитання Володимира Волкова, Марина розповіла про  спортивну кар’єру, про програші на татамі та перемоги. За її словами, перший успіх відчула, коли вперше зайняла перше місце.

- З 9 до 14 чи 15 років програвала. Я до цього загартована. Як кажуть, хто не падав, той не вставав. От і у мене був невдалий час.

А перша перемога була кроком у моє спортивне майбутнє. Після невдач “проживаю” їх, проговорюю свої помилки і йду далі.


- Що вважаєш своєю сильною стороною як спортсменки?

- Я дуже полюбляю бити по печінці суперниць. А ще своєю сильної стороною вважає працелюбство.

А от найбільшою слабкістю вважаю витривалість. У нашому виді спорту вона дуже потрібна спортсмену. Навіть останні секунди у бою грають велику роль — можеш щось вибороти. Тому я вважаю, що над витривалістю мені ще треба працювати.

- Твоя спортивна кар’єра розпочалася давно. Що вважаєш на сьогодні головним здобутком?

- Моє ім’я. У мене немає здобутків, які неважливі. Навіть маленький кубочок, завойований на чемпіонаті міста чи області, для мене важливий. Якби не вони, я б не досягла світового успіху.

- Твій секрет успіху?

- Працювати і ще раз прцювати. У мене вихідний лише неділя, я тренуюся завжди. Не роблю собі поблажок. Треба завжди працювати і це допоможе у досягненні будь-якої мети.

- Плани на найближчі 5 років?

- Здати на наступний дан, на пояс, виховати чемпіонів Європи, призер у мене вже є.

...Увесь захід у залі був присутнім гумовий чоловічий манекен і було зрозуміло, що він тут не просто так. Що як рушниця, яка з’являється на сцені у першому акті, у третьому повинна вистрілити, так і чоловічок на пружинах за сценарієм має відіграти певну роль. 

І він відіграв — Марина продемонструвала на манекені свої улюблені прийоми.

- Буду показувати упівсили, бо він нестабільний хлопець, - анонсувала удари чемпіонка світу. - Стиль — кіошинкай, повний контакт суперників, дозволяється бити руками, ногами. По голові дозволяється бити лише ногами, руками — ні.

Моя улюблена комбінація — трійка: передня, задня, удар по печінці. І - “хвіст дракона”.

Демонстрація ударів тендітною спортсменкою на військовослужбовців, було видно, справила враження.


На пам’ять про зустріч з гвардійцями 15 бригади оперативного призначення та 23 бригади охорони громадського порядку Володимир Волков вручив Марині Скамароховій букет квітів і сувенір — гільзу від ПЗРК, заряд якої був використаний у бою бійцями 15 бригади ОП НГУ, які воюють з ворогом на Запорізькому напрямку.


Після закінчення заходу військовослужбовці Василь з Івано-Франківщини та Микола з Полог розповіли, що зустріч із спортсменкою їм дуже сподобалась.

І що Марина надихнула їх на подальшу боротьбу за визволення країни.


- Ми всі йдемо до перемоги, - зазначали хлопці. - Марина хоче бути першою. І ми також хочемо. І ми переможемо!


Як розповіла солдат Ольга Кисельова з центру культури та дозвілля 15 бригади ОП, мета заходів у “Гвардійській вітальні” - відпочинок військовослужбовців, їх релаксація після виконання службово-бойових задач. І, звичайно, знайомство з цікавими людьми, які вже досягли успіхів.


Бліц-інтерв’ю з Мариною Скамароховою

- Позачасова річ у гардеробі?

- Чорне плаття.

- Найважливіше у образі?

- Посмішка. Харизма.

- Якби могла жити будь-де, яку країну обрала б?

- Україну, звичайно.

- Підбори чи кросівки?

- Кросівки.

- Подіум чи фотосесія?

- Фотосесія.

- Написати СМС чи зателефонувати?

- Зателефонувати

- Опиши свій стиль трьома словами.

- Просто, але зі смаком.

- Що зараз у косметичці?

- Ліхтарик (сміється).

- Яка щоденна уніформа?

- Джинси і кофтинка.

- Книга, яка справила найнезабутніше враження?

- Немає такої. Сподобалась книга Паоло Коельо “Дьявол и сеньорита Прим”.


Фото Олександра Прилепи