Велопоїздки обернулися неприємним квестом

Коли бензин дорогий і в дефіциті,  а транспорт працює з обмеженнями,  на виручку приходить велосипед. Та запорізьких велосипедистів зупиняє дратівлива ситуація – сумбур у дозволах проїзду через мости і греблю Дніпрогесу.

Про це говорив кожен наш співрозмовник з двоколісним, хоча питали ми їх дещо про інше.

Нижче — наболіле запоріжців, які крутять педалі і зменшують навантаження на міський транспорт у непростий час.

Юрій:

— Я їжджу велосипедом на дачу на Правий берег. Туди важко добратися, тролейбус ходить кепсько, тому знайшов такий вихід. 

Але виникла проблема – переїхати через Дніпро.

Ось нещодавня моя дорога до дачі: на мости не пустили. Що ж, переїхав через греблю.

Повертаюсь під вечір назад — вже не пускають через Дніпрогес. Сказали: сідай у маршрутку. Та хто ж мене пустить з велосипедом у маршрутку? Згодом під’їхали ще такі, як я. Зібралося нас четверо велосипедистів у цьому тупику. Добре, що нагодився тролейбус порожній, тож ми зайшли на задній майданчик.

Максим:

— От про що обов’язково написати треба: проїзд через Дніпро. Я би ганяв велосипедом на роботу кожного дня з Бородінського до центру, так з греблею проблеми. 

— А нам говорили, що по греблі хоч через раз, та пропускають, а з мостами глухо.

— Ні, я через мости проїхав, а з греблею митарства. У мене дружина ось-ось народить, кожної миті може подзвонити, а коли це я ще допиляю… 

— М-да, спробуй вгадати, як мчати – через мости чи через Дніпрогес.         
Володимир:

— Проблема велосипедистів у тому, щоб перебратися через мости. Кожного разу їдеш – і не знаєш, чи потрапиш на вдалий момент. Я й сам з цим стикався, і купа людей ще. 

Багато хто їздив би велосипедом, якби зрозуміло пропускали через мости, греблю.
Шкода, що немає офіційного повідомлення влади стосовно такого проїзду.
Розуміємо, що воєнний час складний і непередбачуваний. Та хотілось би мати чітку позицію влади: правила перетину Дніпра такі-то. Хай вони будуть незручні, але щоб люди могли планувати свої поїздки згідно хоч якихось правил.

А поки що на постах, коли через них проїжджаєш, говорять: зараз пускаємо, але через три години можемо вже й не пропускати.

Автор: Михайло Семеренко