Головний режисер театру танцю, який воює на фронти, повернувся в соцмережі й пише з окопів - бореться проти закриття свого храму Мельпомени
У Запоріжжі, як ми писали, хочуть об'єднати в муніципальний "Дім актора" два міських професійних театри з різним профілем - театр-лабораторію "VIE" та театр танцю. 7 грудня 2022 року сесія Запорізької міської ради прийняла рішення щодо ліквідації двох муніципальних театрів Запоріжжя.
Ця ситуація занепокоїла Національну спілку театральних діячів України. Факти та свої аргументи спілка опублікована насторінці у "Фейсбук". Ми публікували пост з невеличкими скороченнями. Але це не вплинуло на рішення щодо об'єднання.
3 квітня на сайті міськради з'явилась петиція "Про скасування рішення Запорізької міської ради щодо ліквідації Запорізького муніципального театру танцю, затверджене абзацом 3 пункту 4 рішення сесії Запорізької міської ради від 07.12.2022 № 64 «Про реформу муніципальних театрів». Її автор - головний диригент оркестру театру танцю Валерій Авдієвський. (Підписати її можна за посиланням). Петиція вже набрала 752 голоси.
На захист свого театру встав і його головний режисер, а зараз військовослужбовець Андрій Романов . Йому не дуже зручно писати в траншеях та і часу обмаль, але Андрій вважає за моральний обов'язок це зробити. Та опублікував пост зі своїми думками з цього приводу, який публікуємо з невеликими скороченнями:
- Причиною мого повернення у соціальну мережу Facebook є рішення Запорізької міської ради щодо припинення діяльності Запорізького муніципального театру танцю (ЗМТТ), з яким мене пов'язує 8-річне служіння на посаді головного режисера. Коли закінчиться війна, мого театру вже не буде.
Причиною знищення театру вважаю безґрунтовні амбіції, власні інтереси і цинізм службовців, які опікуються культурною сферою міста Запоріжжя і муніципальних театрів в тому числі.
Перший досвід з чиновниками на посаді головного режисера ЗМТТ у мене відбувся в 2014 році. Театр готував хореографічний номер в рамках Всеукраїнського заходу щодо перемоги над німецько-фашистськими загарбниками у Другій світовій війні . Мені, як режисеру, було повідомлено, що номер прийдуть "приймати" з місцевого управління культури і все "дуже серйозно". Мені було дивно це ноу хау і не розумів, чому театрові не довіряють, але напевно так заведено в Запоріжжі.
В запланований час, в глядацьку залу ПК "Орбіта" прибули представники від управління культури "Боні і Клайд". Боні - худа і гостра, Клайд - широкий і основательний. Всівшись з поважним видом в крісла, вони приготувались до перегляду номеру, заздалегідь поклавши берсеточки на коліна. Чесно кажучи, я вже тоді задавав собі питання яким чином вони, майстри тупих олівців, маркерів і телефонограм будуть оцінювати мистецтво хореографії...
Був дан старт номеру. Зазвучала драматична, з елементами епічності музична фонограма. Балет вийшов на сцену. "Зло" накинулося на "Добро". Добро мужньо боролося. А в центрі цієї боротьби існувала розлучена закохана пара, яка під впливом фатуму прямувала до возз'єднання. Щоб підкреслити весь спектр драматичних емоцій, використовувались божевільні підтримки з елементами акробатики. Через дві з половиною хвилини прозвучали фінальні акорди і наша пара зупинилась в міцних обіймах!
Зі сцени закехані артисти і постановочна група очікувала вироку представників культури. Їхній вердикт був прост до невпізнання "Не понимаем". Зависла німа пауза. Я попросив балет подати ще раз номер, сподіваючись що вдруге до них дійде. Не так сталося, як гадалося. Із зали вдруге задзвеніло:
- Не понимаем!
- Що саме ви не розумієте?,- запитав я.
- Очень откровенные поддержки, это же война, все-таки.
Нам прийшлося нашвидкуруч замінити акробатичні елементи і перевести героїв в більш інтимні стосунки, ховаючи емоції у внутрішню площину.
- А почему у солистки красные трусы? - заявила з зали Боні - Слишком в глаза бросаются.
Через декілька хвилин на героїню було натягнуто білі панталони і одягнуто довгу сукню.
Номер повторювався вже в п'ятий раз. Йшла друга година "шепотів і криків", відчувалося безсилля, слів не було. Номер повторювався із зауваженнями.
Раптом "Боні і Клайд" підняли свої магічні дупи і урочисто прийняли номер. З відчуттям особистої важкості, але задоволені від відпрацьованих человєкочасов вийшли із зали. Балет видохнув. Я подивився на годинник. За 15 хвилин 12-та. Обід!
Це знущання було заплановано до 12, ані менше, ані більше.
Вже згодом я прийшов до висновку, що ЗМТТ розглядався місцевою владою виключно для обслуговування місцевих, обласних і загальноукраїнських заходів. Слово "театр" не розглядалося апріорі. Але така даність не влаштовувала художнього керівника Ларису Неверову. Їй вдалося сколотити міцну команду однодумців і разом з нею почала створювати власний репертуарний Театр.
Пізніше Андрій Романов також опублікував текст листа, який був направлений в Київ міністру культури та інформаційної політики України Олександру ТКАЧЕНКО колективом театру танця. У листі розповідається про творчі досягнення театру та фінансові результати його роботи.
"Вважаємо, що проєкт реформування міських театрів, прийнятий на сесії Запорізької міської ради, та статут майбутнього муніципального театру «Дім актора», який планується утворити, не є реформою, а є знищенням муніципального театру танцю", - наголошується у листі.
