Історія відомого санаторію, який пішов під воду
На початку минулого століття в Запоріжжі працював модний кліматичний курорт. Про це розповіли на сторінці Запорізького туристичного інформаційного центру.
Читайте також: Атмосфера старого Олександрівська - як виглядають незвичайні будинки на одній з вулиць Запоріжжя (фото)
У 1904 році на березі Дніпра (сучасний район Запорізького річкового порту) брати Віллери збудували приватний санаторій «Олександрабад». Через шість років, у 1910, відомий меноніт-промисловець Яків Нібур (його родині належав відомий млин Нібура в районі сучасного автовокзалу) викупив та модернізував його.
Цей санаторій мав свій водогін з джерельною водою, електричну станцію та центральне опалення. Також була власна пристань на Дніпрі, поблизу якої влаштовували прогулянки на човнах та милувались краєвидами. Навколо був парк, де ввечері грав оркестр.
Поруч з цим місцем, на скелях, були встановлені дві скульптури – Тараса Бульби та лева.
На той час санаторій був обладнаний за останнім словом техніки. До його складу входили головний корпус, вілли, будинки для проживання на свіжому повітрі. Курорт працював цілий рік. Взимку тут можна було кататись на ковзанах, лижах, а серед літніх розваг – лаун-теніс, крокет, футбол і кегельбан.
Приїздили сюди не лише зі всієї країни, а й з-за кордону. Курс лікування тривав від місяця до двох. Там можна було скористатися лікувальними та масажними кабінетами, водолікарнею, купальнею, бібліотекою, їдальнею з видом на Дніпро. Меню було різноманітним залежно від побажань та потреб гостей.
На початку Першої світової війни санаторій конфіскували у власника та передали Міській думі Олександрівська. Тоді там був військовий шпиталь. А після зведення Дніпрогесу Олександрабад зник під водою.
Раніше ми розповідали, де у Запоріжжі можна побачити будівлі в стилі еклектики.
