Місто живе на лінії розмежування
— У нас під окупацією є мерія українська, яка керує, — з цього почав свою розповідь житель Василівки Анатолій (ім’я змінено). – Тому керівники і працівники комунальних підприємств з окупантами не перетинаються.
У місті чисто, комунальники роблять свою справу.
Лікарня працює. Хоча після тяжких обстрілів її не відбудовують, та шибки вже повставляли.
У школах поки що канікули до 1 травня.
Зарплати бюджетникам нараховують. Останніми днями місцеве відділення Ощадбанку певною мірою нормалізувало свою роботу. Магазини здають туди готівку, тому василівці можуть зняти її з картки – до 2 тисяч гривень. Щоправда, черги на таку операцію чималі і по запису. До речі, в деяких магазинах і навіть подекуди на ринку є термінали.
Торгівля у Василівці
Пенсіонерів, хворих і взагалі малозабезпечених людей виручає гуманітарна допомога. Та і василівці діляться продуктами із земляками.
Гуманітарна допомога
Мобільний зв’язок у місті прийнятний. Інтернет слабенький, та як для воєнного часу (було пошкоджено обладнання), пристойний. По телевізору василівці дивляться ті ж самі канали, що і до війни — тут нічого не змінилось і нічого російського не з’явилось.
У місті встановлена комендантська година – спочатку вона діяла з 15.00 до 7 ранку, а з 4 квітня – з 20.00 до 6.00.
На вулицях Василівки присутні російські військові. На випадок зустрічі із окупантами місцевим бажано почистити телефон, бо непрохані гості можуть його перевірити. А найбезпечніше – не потрапляти загарбникам на очі.
Автор: Михайло Семеренко
