Місто живе на лінії розмежування

— У нас під окупацією є мерія українська, яка керує, — з цього почав свою розповідь житель Василівки Анатолій (ім’я змінено). – Тому керівники і працівники комунальних підприємств з окупантами не перетинаються. 

У місті чисто, комунальники роблять свою справу.

Лікарня працює. Хоча після тяжких обстрілів  її не відбудовують, та шибки вже повставляли.

У школах поки що канікули до 1 травня.

Зарплати бюджетникам нараховують. Останніми днями місцеве відділення Ощадбанку певною мірою нормалізувало свою роботу. Магазини здають туди готівку, тому василівці можуть зняти її з картки – до 2 тисяч гривень. Щоправда, черги на таку операцію чималі і по запису. До речі, в деяких магазинах і навіть подекуди на ринку є термінали.

Торгівля у Василівці

Пенсіонерів, хворих і взагалі малозабезпечених людей виручає гуманітарна допомога. Та і василівці діляться продуктами із земляками. 


Гуманітарна допомога

Мобільний зв’язок у місті прийнятний. Інтернет слабенький, та як для воєнного часу (було пошкоджено обладнання), пристойний. По телевізору василівці дивляться ті ж самі канали, що і до війни — тут нічого не змінилось і нічого російського не з’явилось. 
У місті встановлена комендантська година – спочатку вона діяла з 15.00 до 7 ранку, а з 4 квітня – з 20.00 до 6.00.

На вулицях Василівки присутні російські військові. На випадок зустрічі із окупантами місцевим бажано почистити телефон, бо непрохані гості можуть його перевірити. А найбезпечніше – не потрапляти загарбникам на очі.

Автор: Михайло Семеренко