Після окупації й полону повернутись до життя допомогло мистецтво
Директорка Центра культури і дозвілля Кирилівської селищної ради Мелітопольського району Світлана Шиян вже більше року тимчасово живе у Запоріжжі. Для обласної акції «Мотанка Перемоги» вона зробила 55-сантиметрову Мотанку деокупації Кирилівки та всього Запорізького краю. Як ми писали, акція завершилась передачею оберегів військовим, після чого zprz.city поспілкувалась зі Світланою Шиян.
У рідній Кирилівці, що тимчасово окупована, Світлані Миколаївні прийшлося побувати у полоні у росіян.
Читайте також: Вже понад місяць немає ніякої інформації про відому журналістку із Запорізької області, яку викрали на вулиці
- 24 травня минулого року мене забрали разом з головою селищної ради Кирилівки й з заступником селищної голови, - згадує Світлана Шиян. - За мною прийшли додому. Я до останнього ходила в вишиванці. Думаю, знали, що у мене чітка проукраїнська позиція. І то було очікувано.
Я повернулась з полону 7 червня. І майже відразу, через тиждень, коли трохи поправила здоров’я, виїхала до Запоріжжя. Що було в полоні, я поки я не готова розповідати…
- Що було найтяжче в окупації, окрім полону?
- Мабуть, коли на початку не було зв’язку і ти не знав, що відбувається поза межами.
- Раніше не вдалось виїхати?
- Ніколи було. Знаєте, робота понад усе. За мною стояли люди і я не могла їх покинути. Ми робили ляльок, різні обереги, плели маскувальні сітки, діти малювали малюнки. Тому, що ми мали надію, що якось передамо своїм військовим через волонтерів. Але передати не вдалось.
- Що ви робите у Запоріжжі?
- Продовжую свою роботу, тому, що треба підтримувати культуру. Продовжує працювати наша громада, працює наш гуманітарний хаб. Ми надаємо гуманітарну допомогу нашим мешканцям і де тільки можна беремо участь по культурі . Ми створили творче об’єднання працівників культури, які виїхали з окупації, двічі на тиждень репетируємо і виступаємо на концертах.
У нас в усіх велике бажання, щоб Кирилівку швидше деокупували й численна Кирилівська громада, яка знаходиться у Запоріжжі, по всій Україні та за її межами скоріш повернулась додому.
Тому ляльку Перемоги я назвала Мотанкою деокупації. Мені пропонували: «Давай назвемо деокупації Кирилівки». На що я сказала: «Давайте всього Запорізького краю». Але прапор я поставила Кирилівки, щоб великий акцент був саме на рідному селищі.
Робити мотанку мені допомагала наша майстриня Тетяна Саулевич. Вона сплела гачком квіти та зробила з них віночок для ляльки. А ляльку майже повністю робила я сама, на це пішло дня три. Мені постійно хотілось щось доробити.
Читайте також: Мистецтво лікує: художники продовжують сеанси арт-підтримки запоріжців
Взагалі, раніше я пробувала робити мотанки, але акція «Мотанка перемоги» мене надихнула і я зробила вісім ляльок. Мотанка деокупації – найбільша. Тож можна сказати, що робила ляльок вперше.
- Звісно, всі вимушені переселенці дуже хочуть додому. Що особисто вам допомагає триматись?
- Мене повернуло до життя мистецтво. Я почала брати участь у концертах, ходити на концерти, в театри. Повернулась до своєї улюбленої справи – вишивати, плести. Щось мене навчили. Наприклад, я давно хотіла навчитись плести з бісеру ґердани. І саме у Запоріжжі я цьому навчилась, вже сплела три ґердани.
Ми писали, як зараз виглядає курортна Кирилівка у тимчасовій окупації - відео.
Фото автора та з відкритих джерел
