Запоріжжя стало для жінки другим рідним містом

З початку повномасштабного російського вторгнення Запоріжжя прийняло 154 тис. 151 переселенця з тимчасово окупованих територій та населених пунктів, де тривають активні бойові дії. Більшість із них — маріупольці.

Багато переселенців із Маріуполя залишаються в Запоріжжі, де буквально з нуля розпочинають нове життя. Волонтери допомагають їм з житлом, речами, продуктами. Також люди можуть отримати необхідну медичну та психологічну допомогу.
Одна із жительок Маріуполя, яка розпочала нове життя в Запоріжжі, — Вікторія Васильєва. До початку активних бойових дій у Маріуполі вона працювала на Маруіпольському металургійному комбінаті ім. Ілліча контролером відділу технічного контролю. Цій професії жінка присвятила 22 роки свого життя. Покинути рідну домівку та улюблену роботу її змусила війна.


— Із Маріуполя я з родиною виїхали 20 березня. Їхали ми через Бердянськ, добиралися до Запоріжжя 3 дні. Тут нас люб’язно зустріли та прихистили, за що ми дуже вдячні. До Запоріжжя я вже звикла, тепер це моє друге рідне місто. Але, звичайно, забути пережите неможливо. Мені і досі сниться війна. Кожний ранок у мене починається з новин про Маріуполь та сліз. Але життя продовжується, треба жити далі, що я і роблю, — розповіла Вікторія Васильєва.
По приїзду до Запоріжжя жінка почала шукати нову роботу, аби мати кошти на подальше життя. Маючи багаторічний досвід роботи на металургійному підприємстві, вона звернулася до Центру кар’єри Метінвест. Там їй запропонували роботу на посаді інспектора з прийому готової продукції на ПрАТ «Запоріжвогнетрив».


— На «Запоріжвогнетриві» я працюю з 2 травня. Роботу за моєю спеціальністю мені запропонували дуже швидко. Від моменту звернення в Центр кар’єри до офіційного працевлаштування минув лише тиждень. Хоч у мене вже є немалий досвід роботи інспектором, але на «Запоріжвогнетриві» я заново опановувала цю професію. Адже на комбінаті ім. Ілліча я працювала з металом, а тут зовсім інший вид продукції, готові вироби. Все це для мене було новим, але я швидко навчилася, дякуючи моїй наставниці Ганні Геннадіївні та колегам. Робота на «Запоріжвогнетриві» для мене дуже цікава, я буду старанно працювати, аби стати професіоналом на своїй новій посаді та опанувати всі складнощі і «підводні камені», — розповіла Вікторія Васильєва.


Окрім допомоги на робочому місці, колеги Вікторії Васильєвої допомогли її родині з пошуком житла. Її прихистив у своїй пустій квартирі працівник одного з підприємств Метінвесту. Це стало можливим у рамках корпоративної програми «Домівка для своїх».

— Колектив у мене просто прекрасний. На роботі мене дуже тепло і приязно зустріли, таке відчуття, ніби знайомі були вже давно. Допомогли мені колеги і з пошуком житла. В рамках програми «Домівка для своїх», розробленої Метінвестом, мені з чоловіком дав пожити у своїй квартирі один із співробітників компанії. Гроші за проживання з нас не беруть, матеріальну компенсацію власнику квартири виплачує Метінвест. Ми ж лише сплачуємо комунальні послуги. Я дуже задоволена цією програмою. Для людей, які залишилися без житла, — це справжній порятунок, — зазначила Вікторія Васильєва.

Нагадаємо, що програма «Домівка для своїх» працює з кінця квітня. За цей час вже 161 працівник Метінвесту запропонували свою домівку для колег. За умовами програми, житло переселенцям надається тимчасово – до трьох місяців. Цього часу людям має вистачити для пошуку постійного місця проживання. Працівникам Метінвесту, які приймають у своїх домівках колег, компанія щомісячно виплачує 3 тис. гривень.

Тимчасовий прихисток у рамках програми «Домівка для своїх» отримали вже 22 родини з Маріуполя.