За кілька тижнів окупації в Мелітополі розбиті дороги і брудні вулиці
Окупований російськими військовими Мелітополь з розвиненого, затишного міста поступово перетворюється на депресивне. Мешканці відчули тиск пропаганди, терору і проблем нестачі харчових продуктів, ліків та готівки.
Мелітополь був окупований ще на початку війни, певний час забезпечувати життєдіяльність міста вдавалось українській владі на чолі з міським головою Іваном Федоровим. Весь це час містяни виходили на мирні акції.
Але ситуація кардинально змінилась після викрадення Івана Сергійовича, з того моменту окупанти вдалися до репресій стосовно цивільного населення, були захопленні всі комунальні підприємства, телебачення та радіо, де транслюється тільки пропаганда, а загальне керівництво здійснює самопроголошений мер Галина Данильченко.
При цьому жодне гуманітарне питання вирішено не було. Крім того, вже третю добу Мелітополь майже в повному інформаційному вакуумі, бо тут відсутній мобільний зв’язок та Інтернет.
Про те, що таке життя в окупації та ізоляції на своїй сторінці у Фейсбук розповіла Олена Заменягре — директор гімназії №8, яка була капітально відремонтована два роки тому:
«НАВЧАННЯ. Школи не працюють. Ніхто не може гарантувати дітям безпеку. Дистанційка через відсутність або часткове підключення до мережі теж не на часі.
Окупанти змушують розпочати навчання в квітні. Школам пропонуючи російські програми. Діти не можуть навчатися в окупованому місті під обстріли.
РОБОТА. Звісно не працюю. Тільки чергуємо в школі, щоб там був порядок і дітям було куди повернутися. Окупанти опитують директорів про відкриття шкіл з 1 квітня. Розповідають про їх високу місію — нас звільнити, про найкращі часи. Я дуже люблю свою школу — місце сили, радості, пізнання. Зараз нас примушуючи обирати: співпраця з окупантами і порушення закону про колоборацію чи безробіття і виїзд. Більшість людей втратили роботу, бізнес.
ЗМІ. У Мелітополі вже досить довго немає українського телебачення. Тільки російське. Я вже дуже скучила за рідною мовою, улюбленими каналами. Новини тільки дивлюся в соціальних мережах. Не всі мешканці до них мають доступ. Тому у нас інформаційний голод. Уявіть, що ми чуємо по російському телебаченню. Вже всіх окупанти побороли. А останні два дні в місти зовсім відсутній зв’язок.
ДЕМОКРАТІЯ. Мітинги заборонені. В місті зникають люди, громадські діячі, держслужбовці, працівники ЗМІ. Деяких відпустили, але в місто люди не повертаються. Пряма загроза життю.
Проводять арешти і висувають людям надумані звинувачення. Начальнику управління освіти Ірині Щербак пред’явили звинувачення і заарештували за відмову співпрацювати і відкривати школи.
ВЛАДА. Нашого законного мера Івана Федорова взяли в полон окупанти і утримували 6 днів. За цей час в місті зняли прапор України і проголосили нового мера, яка відкрито співпрацює з окупантами.
ГРОШІ. З готівкою у людей великі проблеми. В банки величезні черги. Люди займають черги з 4 — 6 ранку. Біля кожного банку є громадські активісти. Вони записують усіх, а потім за номерами вже формується черга. Мої номери буди 2612, 1675, 7830. Готівку можна обміняти під відсотки. Як домовишся. Від 10% і більше. Окупанти обіцяють завести рублі з 1 квітня.
ПРОДУКТИ. Більшість магазинів не працює. АТБ закрилися по всьому місту. Багато маленьких базарчиків. Але там все готівкою і ціни бувають досить високі. Дуже виручають місцеві виробники хліба, молочної продукції.
Наш мер Іван Федоров домовився про гуманітарну допомогу, але окупанти все оточили і заборонили віддавати людям. Особистий наказ гауляйтера (так в місті назвають Галину Данильченко — авт.) Окупанти теж роздають гуманітарку. Їздять по місту і оголошують по гучномовцю де саме будуть видавати. Як у фільмах про війну.
МІСТО. Наше красиве місто зараз брудне, дороги розбиті ворожою технікою, яка щодня йде через місто. Дуже багато військових. Вони захопили всі стратегічні об’єкти. Наш будинок культури. Там тепер нова влада. Ідеш по місту і бачив скрізь окупантів. В парку відпочинку тільки російські пісні. Ходять маршрутки. Постійно чути вибухи. Є пошкоджені дома. Люди залишились без домівок. Багато виїхали, багато залишилось. Дуже боляче залишати рідні домівки, близьких і друзів, собак і котів.
Окупація — це тиск, знищення тебе як особистості, позбавлення права голосу. Це відсутність прав і свобод. Але в словнику росіян немає таких слів. Тому вони на нашій Україні».
