На Хортиці взимку підгодовують диких тварин
Хортиця взимку виглядає особливо — у сріблі снігу, тиші й спокої. Але за цією красою приховується непростий період для диких мешканців острова.
Морози, сніг і обмежена кількість корму значно ускладнюють життя тварин у природному середовищі. Саме тому в Національному заповіднику «Хортиця» традиційно організовують зимову підгодівлю диких тварин. Про це повідомили на сторінці заповідника у фейсбуці.
Читайте також: Хортиця посилює безпеку - у відкритій частині острова встановили два укриття (фото)
Фахівці заповідника наголошують: підгодівля — це не «годування за розкладом», а обережна допомога у найскладніші моменти. Основний принцип — не втручатися у природні процеси більше, ніж потрібно. Їжа не має замінювати природну кормову базу й не повинна формувати у тварин залежність від людини.
Саме тому підгодівлю проводять лише за настання екстремальних погодних умов — сильних морозів, тривалих снігопадів або ожеледиці.
Окрім сіна та зернових кормів, у спеціальних місцях для тварин облаштовують соляні «лизунці» — брикети з мінеральною сіллю. Це важливий елемент раціону диких тварин, особливо взимку.
Сіль містить необхідні мінерали — натрій, кальцій, магній і калій, які підтримують водний баланс, роботу клітин та внутрішніх органів.
Для травоїдних тварин отримати достатню кількість солі з природних джерел у холодну пору року майже неможливо, адже в рослинності її дуже мало.
Фахівці зазначають, що мінеральні солі потрібні мешканцям лісу протягом усього року — від ссавців і птахів до дрібних безхребетних. Саме тому лизунці залишають у годівничках поряд із кормами, забезпечуючи тварин необхідними елементами без шкоди для їхніх природних інстинктів.
Цієї зими підгодівлю диких тварин на Хортиці проводять уже не вперше. Захід реалізують за підтримки друзів заповідника — UAnimals та Family Horse Club Zaporizhzhia. Спільними зусиллями вони допомагають зберегти біорізноманіття острова та підтримати диких мешканців у найскладніший для них період.
На Хортиці нагадують: дика природа потребує не постійного втручання, а уважного й відповідального ставлення.
