Попри війну та енергетичні труднощі завод зберігає стабільність виробництва і продовжує розвиватися
15 квітня Запоріжкокс Групи Метінвест відзначає 92-гу річницю з дня заснування.
Цю дату підприємство зустрічає стримано – без масових урочистостей, із розумінням реалій воєнного часу. Колектив щодня доводить: стабільність виробництва – це також внесок у стійкість країни, її економіку та майбутню перемогу.
Читайте також: Від рулону до готового продукту: один із ключових цехів Запоріжсталі святкує 87-річчя (фото)
«У часи найбільших випробувань визначальним стає не лише ресурс чи технології, а єдність людей. Ми навчилися працювати в умовах невизначеності, швидко реагувати на виклики, підтримувати одне одного і тримати спільний курс. Саме ця згуртованість допомагає нам вистояти, зберігати виробництво і рухатися вперед навіть у найскладніші періоди», - підкреслює генеральний директор Запоріжкоксу Олександр Бехтер.
Попри повномасштабну війну, енергетичні обмеження, нестабільність із сировиною та дефіцит кадрів, Запоріжкокс зберігає ритм роботи й демонструє здатність швидко адаптуватися до нових умов.
У 2025 році підприємство виробило майже 900 тисяч тонн доменного коксу, а за всю історію – понад 120 мільйонів тонн продукції.
Основа цієї стійкості – люди. Сьогодні колектив підприємства налічує майже 850 фахівців, які є його надійною опорою. Це команда професіоналів, об’єднаних спільними цінностями – відповідальністю, взаємопідтримкою та повагою до праці.
Для Юрія Ігнатенка, електромонтера коксового цеху з майже 30-тирічним стажем, робота на Запоріжкоксі – справа родинна:
«Запоріжкокс для мене — це ще й родинна історія. Моя мама працювала апаратницею у пекококсовому цеху, брат — слюсарем у цеху уловлювання. Тож це підприємство для мене справді рідне. У річницю хочу побажати нашому колективу і підприємству подальшого розвитку, модернізації та стабільної роботи. Бо коли є робота — є впевненість у завтрашньому дні. А значить — житиме завод і вся наша галузь» .
Окрема гордість підприємства – його «золотий фонд» - пенсіонери, які десятиліттями будували виробництво, формували культуру лідерства і передавали традиції наступним поколінням. Саме завдяки цій спадковості Запоріжкокс залишається сильним і сьогодні.
«Кожен на своєму місці добре знає свою роботу. У нашій справі найголовніше — уважність, професійний спокій і чітке дотримання всіх процесів. У нас дуже згуртований колектив — підтримуємо одне одного, працюємо як команда. Приходить молодь, ми передаємо їй досвід, навчаємо. Є працівники, яких я свого часу навчав, і сьогодні вони стали моїми надійними колегами. Це, напевно, одна з найбільших гордостей у роботі», - зазначає апаратник одержання сирого бензолу цеху уловлювання Анатолій Клунічєв.
Серед працівників є й ті, хто нині боронить Україну. З початку повномасштабного вторгнення 178 співробітників стали до лав Збройних сил України, 121 із них продовжують службу нині. На жаль, підприємство втратило 11 своїх колег – їх пам’ять назавжди залишиться частиною історії Запоріжкоксу. Водночас 16 ветеранів після демобілізації повернулися до рідного колективу.
Запоріжкокс залишається важливою частиною економіки регіону та країни: лише за 2025 рік до бюджетів усіх рівнів підприємство сплатило понад 463 млн гривень податків і зборів. Підприємство продовжує системно інвестувати у власне виробництво та безпеку праці, а також у покращення умов робочого побуту.
До річниці на Запоріжкоксі відзначили працівників, які зробили вагомий внесок у стабільну роботу заводу в умовах війни.
Зокрема відзнаки отримали: електромонтер коксового цеху Юрій Ігнатенко, газівник коксових печей Олег Зарудній, слюсар-ремонтник цеху смолоперегінного виробництва Олександр Терещенко, апаратник одержання сирого бензолу цеху уловлювання Анатолій Клунічев та слюсар-ремонтник цеху уловлювання Олександр Сичов.
«Ми приходимо сюди працювати, орієнтуємося на спільний результат, але не менш важлива і атмосфера в команді. Коли в колективі є взаєморозуміння і підтримка — працювати значно легше. До річниці підприємства хочу побажати всім колегам натхнення, міцного здоров’я, нових професійних успіхів і, найголовніше, мирної праці в нашій Україні», - зазначає слюсар-ремонтник цеху уловлювання Олександр Сичов.
92 роки Запоріжкоксу – це історія сили, праці й характеру. І сьогодні завод продовжує цю історію – разом із людьми, які вірять у майбутнє підприємства, свого міста і країни.
Раніше ми повідомляли про те, що yайбільший металургійний гігант припинив експорт до ЄС