Готуємо смачний справжній одеський форшмак
Фудблогер з Одеси Валерій Пономарь поділився рецептом справжнього одеського форшмаку.
Читайте також: Страва з одеським присмаком - як приготувати смачний форшмак за улюбленим рецептом Євгена Клопотенка
Варіантів приготування форшмаку багато, не існує одного канонічного рецепту. Секрети цієї страви в кожного свої, але найбільш поширений все ж є - додати терте яблучко, щоб смак був яскравіший. В рецепті Валерія Пономаря яблоко є.
Що потрібно
- Оселедець малосольний - 1 штука
- Яйце відварене - 1 штука
- Цибуля - половина.
- Яблуко кисле - половина.
- Вершкове масло 1 столова ложка.
- Чорний перець - за смаком.
- Лимон, сік (якщо яблуко не кисле).
Як готувати форшмак
Оселедець очищаємо від шкіри та кісток, за допомогою ножа подрібнюємо у фарш.
На тертці натираємо яйце, цибулю та яблуко, додаємо м'яке вершкове масло та за смаком чорний перець
Якщо яблуко не кисле можна додати сік лимона. Все добре перемішуємо.
"Друзі, це дуже смачно всім приємного апетиту", - бажає блогер.
Історія форшмаку
Цікавою історією виникнення форшмаку, який спочатку мав і м'ясо, поділились на кулінарному сайті shuba.life.
Засолювати оселедець почали між 1380 та 1386 роками. Його солили, ферментували і навіть запікали. Саме запечений оселедець і був тим першим форшмаком, який побачив світ. Запікався він з м’ясом, переважно яловичим, і подавався як гаряча страва. Форшмак — це їжа перед їжею, така собі закуска, яка збуджує апетит і чудово пасує під міцний алкоголь, зайняла почесне місце в пруській кухні і міцно вкорінилася, і вже 4 століття, злегка видозмінюючись та підлаштовуючись під обставини, є улюбленою закускою поколінь.
З 18 століття до форшмаку починають додавати картоплю, адже до цього часу її використовували виключно на корм худобі. В деяких місцевостях Польщі форшмак досі це запіканка з картоплі, оселедця та сиру.
Коли ця страва потрапила в наші краї, то "загубила" м’ясо. Перенесемось в часі у другу половину 18 століття, коли в часи Катерини ІІ. Саме за часів її правління ввели так звану смугу осілості, що включала такі міста як Вільно, Мінськ, Київ, Одеса та Катеринослав (Дніпро), за межами якої забороняли селитися євреям. Вони жили у так званих штетлах — єврейських містечках, де займалися переважно торгівлею, оскільки євреї не мала права володіти землею. Містечка жили досить бідно, тому єврейська версія форшмаку робилася з найдешевших продуктів.
А що може бути дешевшим за оселедець, що може довго зберігатися в бочці? Звідси й пішла традиція вимочувати-маринувати старий оселедець, який вже розлазився, в міцній заварці. Таніни та дубильні речовини, які містяться в ній, робили стару рибу більш пружною та привабливою, наскільки це можливо.
Після революції смуга осілості розчиняється і євреї починають роз’їжджатися по новоствореній країні, та везуть форшмак з собою. Ця недорога страва припадає до душі радянським людям, перепис потрапляє в книгу про смачну та корисну їжу 1939 року, а в умовах тотального дефіциту стає беззаперечним хітом.
А ще у 1910 році генерал Манергейм куштує форшмак в офіцерському зібранні у Варшаві і ця страва припадає йому до душі. Генерал привозить цю страву з собою на батьківщину у Фінляндію де з часом вона стає візитною карткою фінської кухні. Його подають у преміальних ресторанах, обов’язково з печеною картоплею, соленими огірками, сметаною та келішком генеральської горілки.
Читайте також: Як приготувати малосольні огірки без оцту за дуже простим рецептом - впорається й кулінар-початківець
У цій історії українські землі виявились ключовими в розвитку і еволюції форшмака. Оскільки Україна завжди була мостом між Сходом і Заходом. І саме тут форшмак прийшовши з Пруссії і осівши в єврейських штетлах перетворився на цю смачну страву, яку ми знаємо і любимо сьогодні.
Ми писали, що відомий ресторатор Савва Лібкін з Одеси ділився рецептом форшмаку та порадив, як обрати "правильний" оселедець.
