Як проходили поминальні дні на Запоріжжі в минулому столітті. Фото: ГО "Гуляйпільські старожитності"

Як проходили поминальні дні на Запоріжжі в минулому столітті

Поминальні дні - це традиційний час вшанування пам’яті померлих родичів і близьких, коли люди відвідують кладовища, моляться та згадують тих, кого вже немає поруч. У православній традиції вони зазвичай припадають на період приблизно через тиждень після Великодня - найчастіше на другий тиждень, у дні після Фоминої неділі (Радоницю або Проводи).

Водночас у різних регіонах України ці дні можуть відзначатися трохи по-різному: десь суворіше дотримуються церковного календаря, а десь сформувалися місцеві звичаї, коли поминання триває кілька днів поспіль або припадає на найближчі вихідні.

Архівні світлини, опубліковані спільнотою «Гуляйпільські старожитності», показують одну з традицій Запорізької області — поминальні дні на кладовищах.


Читайте також: Народний історик записав: як у запорізькому селі колгоспом поминали померлих

На фото з села Новогригорівка (Пурхівка) Гуляйпільського району, зроблених у 1980-х роках, видно, як родини збираються безпосередньо біля могил своїх близьких і поминають їх спільною трапезою.


Дослідники зазначають, що ще до середини ХХ століття (приблизно до 1950–1960-х років) поминальні дні у регіоні традиційно відбувалися в понеділок, а згодом були перенесені на неділю — щоб не випадати з робочого графіка.


Інше архівне фото з села Веселе (Новотроїцька сільська рада, колишній Оріхівський район) у 1960-х роках фіксує ще більш організовану форму традиції: жінки готують спільний поминальний обід просто на території кладовища.


У коментарях місцеві мешканці згадують, що їжу збирали по дворах, варили великі страви просто неба, а все село фактично ставало однією громадою.


У спогадах очевидців, які залишили коментарі під дописом, проступає спільний мотив: поминальний день був не лише про скорботу, а й про єдність. Люди згадують спільні столи, домашні страви, присутність дітей і відчуття «однієї великої родини» в селі.


Подібні практики фіксуються не лише в межах Запорізької області, а й у сусідніх регіонах, зокрема на Дніпропетровщині.


У західних областях, зокрема на Львівщині, Івано-Франківщині та Тернопільщині, акцент зазвичай робиться на молитві, відвідуванні кладовищ і участі у богослужіннях, а поминальні страви зазвичай споживаються вже вдома.

Раніше ми розповідали, яким був статус батька у сім'ї на Запоріжжі 100 років тому.