%Неймовірна Хортиця: у Запоріжжі показують золоту колекцію світлин фотохудожника, якого вже понад рік немає з нами

Фотохудожник Сергій Лавров переїхав до Запоріжжя заради кохання до майбутньої дружини і до Хортиці

У запорізькому фотоклубі по 17 вересня працює виставка "Золота колекція" пам'яті Сергія Лаврова. На новій виставці у фотоклубі, "Золота колекція", представлено 70 фотографій, створених відомим запорізьким фотохудожником Сергієм Лавровим (17.10.1948 –1.09.2025) з кінця 2000-років. На відкритті було багато теплих слів і спогадів.

Читайте також: Новий музей, відкриття сезонів у театрах та кінопрем'єри: куди піти у Запоріжжі найближчими днями

Сергій Лавров - визнаний класик запорізької фотографії, фотохудожник з особливим поглядом, чиї роботи здатні відкрити людям те, чого вони не помічали. Він відомий своїми приголомшливими світлинами Хортиці - у Сергія Лаврова одні з найкращих фотографій природи цього острова, який він дуже любий і через який переїхав до Запоріжжя (і через кохання - про це читайте далі). Також представлені красиві урбаністичні пейзажі Запоріжжя, жанрові світлини, наданих його родиною.

Син Сергія Лаврова, фотохудожник, військовослужбовець 15-ї бригади оперативного призначення Нацгвардії України "Кара-Даг" Ігор Лавров розповів zprz.city, як склалась ця виставка:

"Для виставки ми обрали одні із найкращих світлин, розділені за настроєм та жанрами. Це запорізькі краєвиди, пейзажі, також є приколи нашого міста - люди, які виражають свої емоції, і батько, як майстер, вміє правильно правильно передати їхній настрій.

Звичайно, представлена Хортиця, тонкий світ - це природа, сюжети, які, просто геніальні, на мою думку.

Тонкий світ - так батько казав про Хортицю. Тому, що тут такі тонкощі, деталі на які варто звертати увагу, але які, звичайна людина може навіть не побачити. Це як стан душ. Однією фотографією можна передати ціле відчуття.

Хотілося, щоб на виставці відчувався приємний настрій. Не сум, не те, що ми його втратили, а навпаки, що ми згадуємо його і тішимо себе тим, що в нас була така чудова людина, яка дарувала нам настрій і вчила фотографії".

Як Сергій Лавров переїхав у Запоріжжя

Свого часу Сергій Лавров розповідав zprz.city:

- Ми зустрілися з моєю майбутньою дружиною Наталією у Ясній Поляні у 1983 році. Я тоді жив у Орлі, вона – у Запоріжжі.

До цього я зробив фоторепортаж, як у Ясній Поляні знімають фільм "Лев Толстой". Мій фотопортрет Сергія Герасимова в образі Толстого надрукували в "Літературній газеті". Тоді я ще не був професійним фотографом. Можна сказати, що професіоналом мене зробив Герасимов, який сказав, побачивши фото зі знімання: "Чим би ти не займався, ніколи не кидай фотографію".

До Наталі потрапила газета з моєю світлиною, і вона, бувши там проїздом, вирішила відвідати могилу Толстого. Вийшла з поїзда з цією газетою, зустріла мене і спитала, де що знаходиться. А я дістаю оригінал фотографії – здивування не було меж!

Тоді я був одружений. У мене була хороша перша дружина, але вона ненавиділа фотографію і говорила мені: "Якби не ти, такий творчий, я б собі порядного мужика знайшла". Тоді ми ще не розлучалися, але кожен уже жив своїм життям...

1984 року вперше побував у Запоріжжі та дізнався про Хортицю. Як тільки побачив острів, закохався у нього! А 1986 року переїхав до Запоріжжя і розпочалася моя професійна діяльність фотографа. До цього займався зніманням як аматор. Тут я познайомився з фотоклубом, де Олег Бурбовський прийняв мене як фотографа. Почав позаштатно працювати у редакції газети "Індустріального Запоріжжя".

Саме місто спочатку не дуже вразило, бо заводи на той час дуже диміли, і Запоріжжя здалося мені сірим і похмурим. А коли Наталя повела мене на Хортицю, там переді мною відкрився зовсім інший світ.

Є Наумова балка, там степова зона, а коли виходиш на берег, відкривається вид на скелі Рогози. Могутній Дніпро, чудові скелі та осіння природа – все це мене так вразило, що я подумав, ось би тут пожити. Мені захотілося спостерігати, зняти Хортицю, відобразити її сутність, зазирнути в її душу, передати її характер, вона для мене, як жива... Так і сталося, я опинився в Запоріжжі.

Тож, фотографую Хортицю з 1986 року. Обійшов пішки весь острів, він не такий великий, 12,5 км. Це не лише унікальна природа, а й енергетика. Наскільки вона сильна, переконався на собі. У мене була тяжка травма хребта, кілька місяців був прикутий до ліжка. Мене вважали за інваліда, фактично списали. Почав ходити на Хортицю, щодня, потихеньку, з фотоапаратом. І поступово у мене відбулися позитивні зміни.

На запитання про найнезвичайніший знімок Хортиці та зустрічі із рідкісними тваринами Сергій Лавров відповідав:

- Фотографував кабанів, оленів, чапель. Але з нагоди. Більше знімаю природу. У небі буває таке сяйво! Особливо одразу після заходу сонця. А після сильного дощу чи бурі, у момент прояснення, завжди з'являється щось особливе – хмари незвичайного кольору чи сонце крізь хмари. Це триває хвилини чи секунди. Для таких знімків треба не боятися дощу та грози.

Якось знімав блискавку. Вибрав час за прогнозом погоди та влаштувався на Хортиці навпроти греблі. Вдалося сфотографувати блискавку над вечірнім Дніпрогесом. Якщо просто так натиснути кнопку камери, то це ніколи не вийде. Потрібно, щоб апарат якийсь час стояв на штативі з витримкою. І мені пощастило зловити блискавку.