60 років тому помер батько запорізького театру. Майже 60 років по тому рашисти розбомбили будинок, де він жив і упокоївся
Володимир Магар, чиє ім'я має запорізький театр, - глиба всеукраїнського масштабу. Та й на теренах колишньої великої країни йому бурхливо аплодували: Володимир Магар — народний артист СРСР.
Народному артисту СРСР належало вручити грамоту Верховної Ради. Грамота, яку отримав Володимир Магар, підписана Леонідом Брежнєвим
11 серпня 1965 року світ театру втратив яскраву особистість. Але й поза сценою метр був людиною дивовижною. Про це - у свідченнях запоріжців, котрі застали Володимира Магара ще на цьому світі.
Могила Володимира Магара на Південному (Первомайському) цвинтарі Запоріжжя
Шість десятиліть – це дуже довго, і тепер уже непросто знайти очевидців яскравого життя режисера. Та кілька років тому я спробував по крихтах зібрати спогади запоріжців, які так чи інакше стикалися з Магаром та його оточенням. Не всі вони мали стосунок до театру, не всі захотіли оприлюднити своє ім’я, але вони дійсно бачили Магара і знають, про що говорять.
Ці крихти, сподіваюся, доповнять розмаїту історію життя корифея, зокрема історію особистого життя. А ще історію запорізького театру, який мав ім'я Щорса, але, по суті, був театром Магара.
Гадаю, ви не дорікнете мені зайвою увагою до приватних тонкощів, тим паче, що нічого компрометуючого в цих тонкощах немає — Магар і його коло жили соковитим життям творчих людей.
А наша справа — зафіксувати деталі, що вислизають.
Ось вони.
***
«Мешкав Магар у будинку на вулиці Дзержинського (тепер Олександрівська), 67. Цей будинок після війни спорудили спеціально для щорсівців. Зводили його полонені німці. А поки будували, артисти та інші працівники театру жили в готелі біля вокзалу Запоріжжя-І».
***
Будинок, де мешкав Володимир Магар. Таким він був чотири роки тому. У тисняві вивісок не знайшлося місця меморіальній дошці корифею українського театру. А колись вона була, та про неї вже не знали навіть працівники фірм, що заполонили перший поверх. А в цьому будинку, між іншим, крім єдиного запоріжця – народного артиста СРСР – мешкали й інші визначні люди мистецтва
***
«При будинку була кочегарня, топили вугіллям. А батареї у домі стояли чавунні, старовинні. Такі, що навіть коли припиняли топити, вони ще довго зберігали тепло».
***
«Запам'ятався випадок за часів Сталіна. Актор розповів політичний анекдот у театрі. Опісля приїхала машина вночі. Був актор – і нема актора. Більше його ніхто не бачив. Залишилася дружина з двома дітьми».
Читайте також: Працював у театрі імені Магара - у боях за Україну загинув мешканець Запоріжжя
«У Магара була квартира на третьому поверсі - у другому й третьому під'їздах. У двох під'їздах, оскільки утворена з двох квартир. Але це була саме одна квартира, а не з’єднані – кухня, наприклад, одна, а не дві. Велика їдальня, де стояла гірка з кришталем. Велика дитяча – близько 17 метрів. Певно, під час спорудження будинку квартиру робили спеціально під Магара».
Один з двох під’їздів, через який був вхід у квартиру Магара. Фото 2021 року
***
«Жив Магар з дружиною - актрисою театру Світланою Рунцовою та двома дітьми – донькою Танею і сином Володею. На день народження Тані чи Володі приходили сусідські діти, їх пригощали тортиком, чаєм, а ті дарували іменинникам книжки і шкарпеточки».
Володимир Магар з сином Володею
«До квартири Магара було два входи – з другого і з третього під'їздів. З другого під'їзду коридор вів до великого кабінету. Колір кабінету - вишневий. Стояв великий письмовий стіл, полірований. Ще книжкова шафа з літературою. І всюди портрети Рунцової. Усі стіни були завішані її портретами.
З кабінету – вхід до спальні».
***
«Світлана Рунцова викликала симпатію оточуючих – струнка фігурка, актриса дбала про свій зовнішній вигляд, красиво і зі смаком одягалася. Юним модницям подобалося, як вона вдягалася. Вона і Тамара Вольська».
***
«Одного разу Вольська (мешкала біля театру) приїхала до акторського будинку на Дзержинського дуже ефектно – на чорній машині, в елегантній сукні».
***
«А в Магара була своя машина, світло-сіра. І великий гараж у дворі. Так Магар, уявіть собі, тримав свинок у цьому гаражі!
Щоправда, недовго. У гаражі була ще й наливка, до якої дісталися паці, почастувалися та й віддали кінці. На цьому тваринництво Магара скінчилося.
А, може, історія пов'язана з тим, що театр їздив селами, давав вистави, колгоспники розплатилися свинками, і довелося Магару завести «підсобне господарство».
***
Погруддя Володимира Магара, встановлене в театрі його імені. Скульптори Федір Зайцев і Борис Чак. 2000 рік
***
«Дуже любив Магар голубів. Кожна сім'я акторського будинку мала сарай, а Володимир Герасимович, як господар «подвійної» квартири, мав право на два сараї. Так він зверху змайстрував дві голуб’ятні, і сусіди могли спостерігати, як головний режисер запускає білих голубів».
***
«А ще Магар любив рибальство. Одного разу такий відпочинок скінчився трагічно (але чи був тоді серед рибалок Магар, невідомо). Вудили в кар'єрі, аж ось надійшов сигнал, що поряд проведуть вибух. Головний художник театру Юрій Бомко, пристрасний рибалка, знехтував попередженням, вирішив щось там у вудках підправити, потрапив під падаючі брили і загинув.
У театрі він працював ще з часів до німецько-радянської війни».
Читайте також: Знімають за підтримки МВС - запорізький актор Андрій Ісаєнко зіграє головну роль в новому серіалі (фото, відео)
«Усі артистки в'язали – дуже багато і чудово. В'язали і костюми, і сукні.
Вовну самим доводилося вибілювати, потім самим фарбувати.
Акторкам хотілося мати гарний вигляд, а зарплати були мізерні. От вони і в'язали, а відтак продавали. Існувало два варіанти: в'язали на замовлення або ж в'язали та продавали на базарі.
Дружина загиблого під час рибальства художника Юрія Бомка – Євгенія теж в'язала. Вона була балериною, згодом у масовці брала участь. А зарплата балерини – 45 карбованців, пізніше до 50 підняли. От вона в'язала й продавала.
Не в'язали тільки дві артистки - Морозова і Вольська».
***
«Балерини з часом у масовку переходили. А Магар за рахунок масовки, зокрема, надавав своїм спектаклям разючу грандіозність!
Видовища розігрував, що називається, багаті. Вистави йшли до пів на першу ночі, а то й до за чверть перша. Три або навіть чотири антракти. А «Богдан Хмельницький» просто вражав епічністю!».
Сцена з вистави «Богдан Хмельницький». 1959 рік
***
«У театрі працював справжній костюмерний цех – вбрання для виконавців ролей та все решту шили тут. А як разюче був розписаний на сцені задник! Головному художнику театру Володимиру Геращенку Магар сказав: «Зроби так, щоб відкрилася завіса - і глядачі вже аплодували!».
А якщо на сцені була хата – то це ж реальна хата. Герой заходив до справжньої хати.
Сцена була оснащена поворотним кругом – декорації заздалегідь готувалися і швидко мінялися. Все це справляло враження на глядача».
***
«А коли Магара не стало, деякі запоріжці втратили інтерес до театру – мовляв, немає на що тепер дивитися: стіл, стілець та актори. І на «порожню сцену» перестали ходити».
От уже воістину пішла епоха.
Цей портрет Володимира Магара створив Володимир Геращенко, котрий працював головним художником театру протягом 1953-66 років
***
«Була в квартирі Магара няня. Жила як член сім'ї (може, і доводилася комусь із подружжя родичкою). Звали її усі Миколаївною. Дуже смачно Миколаївна готувала, часто пекла пироги. Наглядала за дітьми Танею та Володею, коли треба — сварила їх.
Якщо Магар запрошував гостей, то Миколаївна запікала, наприклад, гусей. Куховарка була чудова».
***
«Магар і Рунцова з поїздок, гастролей завжди Миколаївні щось привозили. Бувало, показувала вона у дворі халат чи капці: «От, Свєта привезла». Акуратна така була».
Читайте також: Відомий запорізький гурт зняв зворушливий кліп про кохання під час війни - відео
«Рунцова родом з Ленінграда. Після війни приїхала до Запоріжжя з Володимиром Жирововим. Він закохався в Анастасію Морозову, старшу за нього (на 22 роки)».
***
«Скажімо так: жінки Магару, звісно, подобалися. Не лише актриси, але, подейкували, і в буфеті міг звернути увагу на цікаву даму. Адже він і сам був цікавим чоловіком. Хоча мав молоду дружину (Рунцова на 24 роки молодша від Магара), яка була не першою. Про першу дружину шушукалися, що вона акторка в Києві».
Світлана Рунцова
«У Рунцової був роман з Жирововим, але скінчився (Жировов – чоловік Морозової).
У театрі проходили збори, на яких між Рунцовою та Жирововим виник гострий конфлікт, вони там страшенно посварилися.
Магар красиво захистив дружину і став давати їй ролі з Володимиром Єфимовим. А вона його терпіти не могла, той випивав.
А згодом поступово з'явилася симпатія і зав'язався роман».
Просто драматургія натуральна.
Володимир Єфимов у фільмі «Максим Перепелиця» - у ролі Івана Твердохліба, що залицяється до Марусі
«Говорили, що Рунцова через Єфимова збиралася покинути Магара, виникали сварки. Ймовірно, ситуацію загострювали властивості характерів: обоє - творчі особистості, обоє успішні люди і визнані артисти.
Хоча артистку з Рунцової зробив саме Магар – адже первинно вона балерина, російськомовна».
***
Розв'язка була фатальною.
«Того злощасного дня 11 серпня 1965 року в дворі будинку артистів почули страшний крик.
Виявилось: помер Магар.
Хто кричав… Може, Таня. Може, Володя.
Потім уже дехто судачив, що Магар телефоном говорив з Рунцовою. Нібито, прямо під час розмови і стався напад хвороби, серце не витримало».
Минуло майже 60 років по смерті режисера - і рашисти розбомбили історичний запорізький будинок. Так він виглядає сьогодні. Будинок, де жив і помер Володимир Магар, де був кабінет, суцільно прикрашений світлинами його музи
Ще один наслідок руснявого варварства – у дворі цього будинку. Там, де 60 років тому пролунав пронизливий крик
***
«Рунцова виїхала з Єфимовим до тодішнього Дніпропетровська, а потім - до Севастополя. Грали в тамтешніх театрах. Вона його перевиховала – Єфимов був не проти того, щоб випити, у карти пограти. Але все це завдяки Рунцовій забув».
Світлана Рунцова і Володимир Єфимов у виставі «Наше містечко» Севастопольського драматичного театру. 1989 рік
«Діти залишилися з Миколаївною. Тетяна вийшла заміж, народила. Миколаївна ще й Ванюшу допомагала виховувати. Чоловік Тетяни був артистом зі Львова, хотів туди повернутися. Розміняли квартиру й поїхали до Львова.
А Володя вступив до Дніпропетровського театрального училища і розпочав власне творче життя».
Читайте також: Запорізька художниця показала креативні картини з тканин і новорічних куль на престижному фестивалі в Англії (фото)
Улітку 2021 року я поговорив і з людиною, котра про Магара могла розповісти докладно - з народним артистом України Іваном Смолієм. На той час він певно лишався останнім актором, котрому пощастило працювати з уславленим режисером.
- Я в Магара хотів працювати, коли ще навчався у вузі, - пригадував Іван Смолій. – Після навчання Володимир Герасимович мене і взяв. Так з 1964 року і до сьогодні моє життя пов'язане з одним-єдиним театром.
І, до речі, Магар залишився вірним своєму театру. Сам Брежнєв запрошував його до Москви (майбутній генсек упродовж 1946-47 років працював у Запоріжжі), однак Володимир Герасимович відмовився. Він вибудував свій театр — і який! Театр гримів!
Рецензія з газети «Индустриальное Запорожье» на виставу «Каса маре», де відзначається дебют молодого актора Івана Смолія та яскрава гра Світлани Рунцової (жовтень 1964 року)
- А якою людиною був Магар поза театром?
- Дуже веселою, радісною людиною. Хорошим рибалкою. Половити рибу з ним просилися художники, письменники.
У рідне село приїжджав, ішов до річки і казав: «Здрастуйте, жаби! Я приїхав у гості».
Він обожав високих, гарних, статних артистів. Після війни брав льотчиків і робив з них артистів.
- За небом вони не сумували?
- Ні, це ж були демобілізовані після війни. А Магар перетворював їх на артистів.
А мені сказав: «Іване, я зроблю з тебе героя - такого, що вся Україна захоплюватиметься».
Коли будете в театрі імені Магара, зверніть увагу на ці панно. Вони зображують не якісь умовні сюжети, а сцени з конкретних вистав
Ось тут закарбований Володимир Магар у ролі Галушки з незабутньої комедії «В степах України» (скульптор Михайло Худас)
- Він же й сам артистом був?
- Чудовим. А, до речі, така ось характерна історія. Невдалі артисти пішли з театру. А нам завтрупи Візир, бувало, каже: «Грайте добре, комісія з Києва приїхала». Та нам то що - ми граємо однаково як для глядачів, так і для комісії.
А Магар ту комісію на катер посадить, нагодує-напоїть і до Києва назад відправить. Казав: «Я їх за непридатність звільнив, а вони тепер мене перевіряти приїжджають».
Важко впізнати, але це Володимир Магар у двох зі своїх численних театральних ролей
У нього талант згори був — Бог дав, а Магар утілив талант, створив свій театр.
Та він навіть комсомольське весілля мені прямо в театрі влаштував.
Актор Михайло Хорош мав камеру, він зняв це весілля. Є плівка - Магар там живий, веселий…
– Унікально!
- А все відбулося ось як. У мене були стосунки з Лідою – актрисою нашого театру. Її мати теж у театрі працювала – контролером. От її викликає Магар і каже:
- Давай поженимо наших дітей.
– Давайте.
Тоді Магар викликає мене:
- Ти не проти весілля з Лідою?
- Звичайно, ні!
І, нарешті, викликає Ліду:
- Словом, вирішили зіграти весілля.
- А мене чому не спитали?
- Так а що тут питати, - розсміявся Магар, - я не проти, мама не проти, Іван теж не проти. Треба грати весілля.
А мені він пообіцяв: «Зроблю таке весілля, якого у Терешкової не було».
Весілля Терешкової, про яке згадав Магар, - це перший у світі шлюб між двома людьми, що побували в космосі (Валентиною Терешковою і Андріяном Ніколаєвим). Одруження стало міжнародною подією і мало політичне значення, а серед гостей був сам радянський лідер Микита Хрущов. От яку імпрезу вирішив затьмарити Володимир Магар. (На фото: репортаж у газеті «Индустриальное Запорожье», 1963 рік).
- Ох, і зробив же нам весілля! Хор був, ми розписувалися прямо на сцені. Барський ставив церемонію нашого одруження (Борис Барський відомий постановками офіційних концертів, масових заходів, зокрема, на «Райдузі»).
Поїхали в село, привезли двох кабанів, дві бочки спирту. Ой, та там було… (Так от звідки, очевидно, витікає історія про свинок в гаражі, що нахлебталися спиртного :).
А сам Володимир Герасимович на весіллі став посадженим батьком (мій тато помер, коли мені було три роки). У Ліди тато загинув на фронті – так її посадженим батьком став директор театру Олександр Бураковський.
Легендарне весілля (зліва направо): молодята Ліда й Іван, актор Олександр Зазимко, син Магара Володя, Володимир Магар, мама Івана Смолія
Зустріч через багато років. Заслужений діяч мистецтв РФ Володимир Магар-син і народний артист України Іван Смолій на 75-літті театру імені Магара. 2004 рік
Іван і Лідія Смолій, які розписалися прямо на сцені, на багато десятиліть залишилися разом і в рідному театрі. А їхня донька Оксана Туріянська – народна артистка України, акторка цього ж театру. От якою легкою виявилася рука у Володимира Магара, котрий одружив Івана з Лідою!
- У вас такі запальні спогади про Магара! Але ж саме тоді, наскільки я розумію, особисте життя в нього не безхмарним було.
– Коли приїхали з успішних гастролей з Москви – а вони пройшли «на ура» – то роздали квартири, звання. Отримав квартиру і артист Володимир Єфимов. Був він молодий, вродливий.
Рунцова пішла від Магара до Єфимова. У Володимира Герасимовича вона друга дружина. З першою він не мав дітей, а Рунцова народила доньку та сина.
Говорили, що коли вона йшла до Єфимова, Магар їхав білою «Волгою», обігнав її, зупинився, вийшов з машини, став на коліна і благав залишитися. Не послухала.
Дуже він переживав.
- Помер Володимир Магар досить рано – у віці 65 років. Як ви пам'ятаєте це горе – смерть головного режисера?
– Тоді було так – влітку ми виїжджали на гастролі. Дві трупи – одна працює по області, друга – наприклад, у Воронежі.
Ми саме їздили по області. Магар був у Запоріжжі. А потім нам треба було вирушати до Волгограда. Володимир Герасимович міг полетіти і літаком, однак сказав: «Поїду з вами».
Я їхав з ним в одному купе — крім нас, ще Альоша [Олексій Мироненко — майбутній легендарний адміністратор обласної філармонії, а тоді артист театру імені Щорса] і син Магара Володя. А спекотища була страшна! А у Волгограді — у тому калмицькому степу — взагалі нестерпна!
У дорозі Магар почувався недобре. Я раз за разом бігав у вагон начальника поїзда, аби по радіо передали, що після приїзду на таку-то станцію треба зробити укол. Тож йому дорогою зробили кілька уколів.
Приїхали до Волгограда. А Володимир Герасимович дуже любив відкривати гастролі. Виходить, каже артистично так: «Вітання вам від запоріжців!» і — аплодисменти!
Читайте також: Восени побачимо новий серіал, одну з головних ролей в якому зіграє відомий актор із Запоріжжя
На другий, третій день показуємо виставу «Зупиніться!». І ось Михайлу Хорошу, котрий грав генерала Кирпоноса, просто перед спектаклем приносять телеграму: померла дружина. Він помчав до Запоріжжя на похорон, а його роль взявся грати Магар.
Був там епізод, де смертельно пораненого генерала у виконанні Магара, накритого прапором, виносять на ношах.
А на дозвіллі, пам'ятаю, взяли таксі, їздили Волгоградом. Володимир Герасимович показував місто, розказував. Говорив він тоді:
- Донька Таня вже навчається в інституті, мені б ще Володю вивести в люди, а там уже й помирати можна.
Володимир і Тетяна Магар на святкуванні 75-річчя театру, що має ім’я їхнього батька. 2004 рік
А потім Володимир Герасимович з Володею повернувся до Запоріжжя. Тут і сталося непоправне.
Він помер, коли говорив телефоном. Ось так, просто біля вікна з трубкою в руці і помер.
«Раптово помер…». Некролог Магару в запорізькій пресі. Серпень 1965 року
Прощалося з корифеєм усе Запоріжжя, але без артистів рідного театру. Вони були на гастролях. А зірвати акторів з гастролей ніяк не можна було.
Пам'ятник на могилі Володимир Магара. Пам'ятник замовила, стежила за ходом роботи і схвалила Світлана Рунцова. Вона зробила заявку в офіційному порядку, однак побажала, щоб до справи взявся скульптор Михайло Худас. Він і став автором пам'ятника.
Сама ж Світлана Рунцова померла 2003 року, Володимир Єфимов – 1989. Поховані вони в Севастополі
Титульне фото: Володимир Магар. Тут йому 28 років
Фото: Олександр Прилепа, Володимир Шеремет, Володимир Фризько, magara.zp.ua, archivzp.gov.ua, pilipyurik.com
