Моряк, який став крутим художником – 25 травня ювілей у Володимира Гуліча
Сучасному та драйвовому запорізькому художнику Володимиру Гулічу сьогодні – 65. Його роботи завжди відрізнялися нестандартністю, чи то живопис, відео, скульптура, перформанс, цифрове мистецтво. Його творчість була і залишається ненудною.
Володимир одним із перших запорізьких художників почав створювати цифрові роботи у форматі NFT. Разом із дружиною, цифровою художницею Настею Лойко займається таким напрямком в аудіовізуальному мистецтві, як меппінг, що є відеопроєкцією на будівлі та інші об'єкти навколишнього середовища. Але живопис завжди присутній в його творчості.
Як живописець, а Володимир Гуліч вважає себе, перш за все, живописцем, починав із декоративних безпредметних композицій, в основі яких були реальні об'єкти. Потім почав працювати у напрямку неопопарту. Причому гуру попарту Енді Ворхола не можна назвати найулюбленішим художником Володимира Гуліча. Йому більше подобаються роботи Баскії та де Кунінга. Знайомство з попартом частково вплинуло на те, що згодом у живописі Гуліча з'явилася легкість образотворчої мови, іноді прослизає іронія.
Одним з улюблених об'єктів зображення довгий час залишався автомобіль, свідомо обраний художником як відомий бренд.
Володимир Гуліч народився у Туапсе. Більшу частину життя прожив у Запоріжжі. Жив у Ялті, Києві. Під час повномасштабної війни живе та працює в артрезиденції у місті Брумелла у Швеції.
Багато робив для розвитку сучасного мистецтва у Запоріжжі. Показував не лише свої твори, а й привозив до нашого міста круті виставки робіт інших авторів. Став одним із засновників симпозіуму-пленеру сучасного мистецтва «Бирючий», заснованого у Запорізькій області на узбережжі Азовського моря у 2006 році, який згодом переріс у BIRUCHIY contemporary art project. Був куратором перших симпозіумів, у багатьох брав участь і як художник.
2008 року відкрив у Запоріжжі галерею сучасного мистецтва «ARTZEBSgallery». (На початку 2009 року виникли проблеми з приміщенням та галерея існує лише у віртуальному варіанті, artzebs.com.ua).
Перший дитячий твір
– Ліногравюра з піонерами, які грають у «Зірницю», яку зробив років у п'ять, – розповідав мені Володимир Гуліч. -. Це різьблення по лінолеуму штихелем, з якого потім робиться відбиток. Папа (відомий художник Антон Гуліч. – Ред.) на той час робив диплом з ліногравюри, от і я зайнявся.
До 12 років ходив займатися у студію до тата, вдома малював. Тато змушував мене малювати, а потім, бачачи мій спокійний інтерес, перестав. І я почав більше спостерігати. Приходив до батька в студію і стежив за процесом. Це було дуже цікаво! А ще допомагав татові натягувати полотна, робити мозаїку, панно. Тому що він брав замовлення через худфонд – великі панорами, діорами чи розписи. І це стало для мене гарною практикою художнього ремесла.
Ким мріяв бути у дитинстві
- Хотів бути моряком далекого плавання. Я ж романтик! Вступив вчитися на моториста, служив у флоті, потім працював у рибальському флоті «Керчрибпромі», ходив до Індійського океану. Був у Африці, Маврикії, Антарктиді. Звичайно, було цікаво, хоч флотська робота досить важка.
До речі, коли йшов навчатися на моториста, то не підозрював, що вступатиму до художнього вишу. Вирішив перед рейсом до Антарктиди. Тоді спробував вступити до Львівської академії мистецтв. Мене зарахували за наявності вільних місць. Як мені пояснили, якщо когось після першого семестру відрахують, мене приймуть. Але я зрозумів, що це марно – там були нормальні хлопці, які хотіли навчатися. В цей час мені відкрили візу, і я пішов у рейс.
Причому, я мав вибір – Югославію, де за 9 місяців я заробив би на автомобіль, або Антарктида. Вибрав друге – це здалося мені цікавішим. Коли повернувся з рейсу, я мав дуже впевнений вигляд. Я був при грошах, гарно одягнений - тоді це була рідкість. І з легкістю вступив до Львівської академії.
Мистецтво Володимира Гуліча у міському просторі Запоріжжя
Нині у Запоріжжі, після появи у центрі міста нових графіті з котиками, на слуху тема вуличного мистецтва. Тому я вирішила згадати запорізькі роботи Володимира Гуліча саме у цьому напрямі – це справді справжні витвори мистецтва. На жаль, місто практично не використало потенціал такого професіонала.
Він автор першого, і, на мій погляд, кращого муралу в Запоріжжі. Робота називалася "Жовтий "шевроле" Марлен Дітріх" і прикрашала стіну біля вже неіснуючого кафе "Залізний Фелікс". Це була приватна ініціатива.
Мурал був створений у 1997 році та проіснував років п'ять. Його, на превеликий жаль багатьох творчих запорожців, зафарбували нові власники. Ех, як тільки рука піднялася знищити таку красу?
Автор найнезвичайнішої у Запоріжжі скульптури «Космічні собаки» на алеї Закоханих навпроти Комунарського РАГСу у парку Гагаріна – також Володимир Гуліч. Нині скульптура виглядає не дуже. На жаль, собаки втратили свій первісний вигляд. Зі скульптури почала облазити фарба.
І у 2019 році комунальники її обдерли та розмалювали у зовсім невідповідними квіточками — від стилю живопису автора не залишилося нічого (фото 2019 року). До Володимира Гуліча щодо реставрації ніхто не звертався. А як круто було на відкритті – 8 серпня 2008 року!
Володимир Гуліч спочатку пропонував облицьовувати скульптуру мозаїкою. І це ще не пізно виправити.
До речі, скульптура «Космічні собаки» має цікаву історію створення, про яку мені розповів Володимир Гулич:
- У 1990-х ми написали з моєю другою дружиною Вікторією Минайловою-Мурашко картину «Новорічна». Жили тоді у Києві на Великій Житомирській, у мистецькому сквоті. Писали картину напередодні Нового року. Грошей, щоби гідно відсвяткувати, не було.
Але романтичним був Новий рік – вино, свічки. І за паршивого освітлення ми просто в новорічну ніч удвох написали цю роботу, вона була у нас замість ялинки. Домовилися, що половину картини пишу я, половину дружина.
Це картина із двоїстим зображенням. На перший погляд, на ній зображено автомобіль. А якщо придивитися, то корпус машини – це два собаки, що цілуються. Адже ми відзначали Рік собаки – до речі, мій рік.
Пізніше ця картина стала прототипом скульптури «Космічні собаки». Чому космічні? Бо собаки «оселилися» у Космічному мікрорайоні.
Як життя художника змінилось під час повномасштабної війни
- У перші дні повномасштабної війни ми були збентежені. Виїжджати з Києва не збиралися, хоча друзі переживали, запрошували до Німеччини, до Польщі, - згадував Володимир. - За кілька днів заїхав син на машині. На збори ми мали 15 хвилин. Пробиралися під обстрілами колоною машин до Ужгорода, це зайняло у нас чотири дні.
Майже місяць пробули в Ужгороді. Ми із дружиною спробували зробити виставку, але щось пішло не так. Розпочали проєкт NFT на підтримку ЗСУ.
В березні минулого року нас запросили в артрезиденцію до Швеції, у місто Брумелла, у якій живемо та працюємо. Рік тому ми зробили у Брумеллі спільний з Ifö Center проєкт, присвячений нашій країні – «Українську виставку». (Ifö Center - мистецький центр у покинутих цехах керамічного заводу. - Ред.).
Влітку брали участь в українському відеопоказі у різних містах півдня Швеції. Намагаємось нагадувати людям про події у нашій країні.
Також спільно з Ifö Center вдалося запросити музикантів із Запоріжжя до Швеції та провели три концерти в різних містах, під час яких йшов збір коштів на печі-буржуйки для українських військових.
Нещодавно Володимир Гуліч і Настя Лойко взяли участь у своїй третій виставці у Швеції – "Art Diversity».
Володимир впевнений, що найбільше його творче досягнення попереду.
Фото з архіву Володимир Гуліча, zprz.city, зі сторінки у фейсбуці Ifö Center.
