Про школу-хутір глухонімих розповів запорізький краєзнавець

17 серпня 1903 року неподалік від Олександрівська («у двох верстах») урочисто відкрився та освятився унікальний осередок благочинства та освіти. Це – Маріїнське училище-хутір для глухонімих дітей Катеринославської губернії (або Олександрівська школа-хутір глухонімих). Причому, будівництво цього навчального комплексу стартувало лише у травні того ж року – із закладання приміщення школи, гуртожитку та лікарні хутора.

Про історію цього навчального закладу на своєму сайті розповів запорізький гід та краєзнавець Роман Акбаш.

Читайте також: Кінотеатр та перший дискоклуб: цікаві факти про запорізький палац культури

Перший набір до унікальної школи – 28 учнів віком від 7 до 12 років: 16 хлопчиків та 12 дівчаток. Що цікаво, після обстеження виявилось, що рівень розумового розвитку дітей виявився дуже непоганим: 8 з них мали високий рівень розвитку, 14 – середній та 6 дітей – слабкий.


Опікуном школи став заступник голови Ради Олександрівського відділення Опікунства над глухонімими та міський голова Олександрівська Фелікс Мовчановський.

Відділенням на території хутора був створені школа та дитячий садок, гуртожиток з домовою церквою, майстерні та машинобудівний заводик, лікарня та аптека, парові лазні, типографія, зразкова молочна ферма, пасіка, городи, парники, фруктовий садок тощо. У школи навіть була своя «літня резиденція» – санаторій у Євпаторії.

Читайте також: Головна будівля Дніпробуду: історія незвичайного будинку на правому березі Запоріжжя

Згодом навчальний комплекс міг приймати для проживання та навчання 350 людей. Дослідники називали його «найбільшим у світі училищем для глухонімих, оригінальним за організацією навчальних закладів, за змістом навчання і підготовкою учнів до майбутньої трудової діяльності».


Територія хутора зараз знаходиться у межах сучасного Шевченківського району. Наприклад, та сама найперша будівля школи розташована на вулиці Героїв 55-ї артбригади. Зараз у ній – філіал інституту Патона.

Також нещодавно ми показували, як виглядало місто під час німецької окупації. На фотографіях можна побачити перехрестя сучасного Соборного проспекту та вулиці Сергія Серікова (район Автовокзалу) у 1941-1943 роки.