На правому березі, на розі вулиці Гребельної та бульвару Вінтера можна побачити цікаву будівлю незвичайної форми 

Багато хто називає цей будинок «Дніпроенерго». А на початку своєї біографії він був головною будівлею Дніпробуду – його головною конторою, управлінням головного інженера. Про це розповів відомий краєзнавець Роман Акбаш на своєму сайті.

Читайте також: Обличчя міста: знайдені фотографії людей, які будували знакові споруди Запоріжжя

Фактично це первісток всього будівництва Дніпрогесу – споруда була відкрита 14 листопада 1927 року. На той час будівництво Дніпрогесу тривало лише 8 місяців. Головна його контора до листопада, що називається, блукала по Кічкасу – розміщувалася то в конторі колишнього заводу Мартенса, то у колишньому аптечному складі.

1927 рік

1928 рік

До речі, осінню 1927 року було завершено першу чергу будівництва ще одного об’єкта – набагато відомого в країні та світі. Мова про будівлю Держпрома у Харкові – один із шедеврів архітектурного стилю «конструктивізм». Яскравим прикладом конструктивізму був і головний будинок Дніпробуду. Але дві споруди ріднить не лише це. У обох будівель одні "батьки" – архітектори Марк Фельгер і Самуїл Кравець.

1928 рік

І «виконроб» – керівник будівництва – той самий. Начальником та головним інженером будівництва Будинку державної промисловості у Харкові був Павло Роттерт, він же – керував і будівництвом будівлі на бульварі Вінтера в Запоріжжі.

Павло Павлович, як і начальник Дніпробуду Олександр Вінтер – німець за походженням та уродженець Білостоцького повіту. На Дніпробуді працював заступником головного інженера. Відповідав, наприклад, за будівництво Шостого селища, залізничних гілок, Дніпровського промкомбінату, мостів через Дніпро.

1930-і роки

Майбутній бульвар Вінтера у 1932 році. Головна будівля Дніпробуду – ліворуч

Втім, є одне «але» – зараз на розі Вінтера та Гребельної стоїть не зовсім дітище Фельгера, Кравця та Роттерта.

Читайте також: З вокзалу до греблі за 30 копійок: як у Запоріжжі з'явилися перші трамваї

На жаль, будівля серйозно постраждала під час Другої світової війни. З жовтня по грудень 1943 року вона була самісенькому епіцентрі бойових подій – між правобережним плацдармом радянських військ та серйозною лінією укріплень німецької армії.

Січень 1944 року

До 1952 його майже заново відбудовували під керівництвом знакового для Запоріжжя архітектора – Георгія Орлова. За його проєктами в Запоріжжі будували споруди, як і до Другої світової війни, так після неї. Наприклад, повоєнний вигляд машинної зали Дніпрогесу – справа рук та голови Орлова. Взагалі, він – головний архітектор Дніпробуду другої половини 1940-х років.

На початку 1960-х. Кадр із фільму “Люди та звірі”

Звичайно ж, під час відбудови наша героїня-будівля дещо змінила свій зовнішній. Конструктивізм на той час у СРСР вже давно був у опалі. Від архітекторів вимагали зовсім іншого.

Згідно з офіційними “трендами” змінилась і колишня головна будівля Дніпробуду. Над дахом з’явилась невелика вежа, а фасад став неокласичним – об’ємним, з ліпниною та символікою.

Вийшов такий собі симбіоз конструктивізму та радянського неокласицизму – щось співзвучне архітектурному стилю Ар Деко.

Наприкінці 1970-х

Так виглядає будівля у наш час

Раніше ми розповідали, як у Запоріжжі з'явилися будинки-башти. У середині 1930-х років архітектори коригували плани будівництва 6-го селища. І тоді з'явилась ідея створити систему вертикальних домінант - збудувати 4 башти, які сприймалися б як частини єдиного цілого.