19 вересня 1929 року затвердили постанову «Про утворення на території Запорізької округи Хортицького району з переважною німецькою людністю»
У вересні 1929 року на території Запорізької округи Дніпропетровської області з’явився окремий Хортицький район – «з переважною німецькою людністю», як проголошувала постанова про його створення. Розповідає про це запорізький гід та краєзнавець Роман Акбаш на своєму сайті.
Читайте також: Де 110 років тому запорізькі підприємці зберігали кошти та брали кредити
Хортицький німецький район — адміністративно-територіальна одиниця в Українській РСР, яка існувала у 1929-1930 роках, національний район з центром у селищі Верхня Хортиця (зараз – у межах міста Запоріжжя). Населення – 18 485 осіб, з яких 11 815 становили німецькомовне населення (переважно меноніти).
Район складався з дванадцятьох сільрад: Верхнє-Хортицької, Нижньо-Хортицької, Кічкаської, Широчанської, Павлівської, Бабурської, Смолянської, Миколайпільської, Веселовської, Лукашевської, Ново-Запорізької та Зеленогайської. Вісім з них були німецькими та мали у своєму складі 24 менонітських поселень.
У системі сільського господарства Хортицького району працював 31 німецький колгосп. Серед освітніх закладів – 18 німецьких національних та трудових шкіл. Навчання в них велося німецькою мовою. В столиці району – у Верхній Хортиці – працювали німецькі педагогічний та машинобудівний технікуми.
Хортицький німецький національний район був ліквідований постановою ВУЦВК від 2 вересня 1930 року. Тоді територію району було приєднано до земель, що були підпорядковані Запорізькій міській раді.
Читайте також: Колись – ресторан, сьогодні – руїни: популярне у Запоріжжі місце відпочинку стало закинутим - фото
Окремий національний німецький район на Запоріжжі фактично був відроджений рівно за 11 років – у вересні 1941 року, майже із самим початком гітлерівської окупації. Нацистська влада тоді перейменувала Запорізький район на Хортицький, надавши йому статусу цілого ґебіту (округи). Його столицею стала все та ж Верхня Хортиця.
Восени 1943 року Хортицький ґебіт складався з 3 районів: Новомиколаївка (нім. Rayon Nowo Nikolajewka), Хортиця (нім. Rayon Chortiza) і Червоноармійське (нім. Rayon Krasnoarmejskoje). Вони відповідали трьом довоєнним радянським районам: Новомиколаївському, Хортицькому та Червоноармійському. Населеня – 120 тисяч людей.
Хортицькій гебіт був адміністративно-територіальною одиницею генеральної округи Дніпропетровськ райхскомісаріату Україна. З вересня 1942 року до жовтня 1943-го ґебітскомісаром округи був Герман Рем.
Читайте також: Унікальне місце, де рятують життя: коли і як у Запоріжжі з’явилася третя міська лікарня (фото)
На фото – 1942 рік, Верхня Хортиця, центр Хортицького гебіту. Перед місцевим мешканцями виступає Альфред Розенберг – «райсміністр окупованих східних територій№. Виступ відбувається перед менонітською церквою (зараз – районний будинок культури на вулиці Істоміна).
Також ми писали, як з'явилася незвичайна назва частини Шевченківського району. Офіційна назва селища Калантирівка – Карантинка. Саме так це передмістя Олександрівська позначалося на старих картах, позначалося і продовжує позначатися вже в документах сучасного Запоріжжя.
Текст та фото: Роман Акбаш
