Командир роти 102-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ розповів про бої на Запорізькому напрямку

До широкомасштабного вторгнення Володимир працював на будівництві, мав свою бригаду. Зранку 24 лютого минулого року чоловік збирався на роботу, та дізнався, що почалась велика війна.

— Спочатку не міг до кінця збагнути, що відбувається. А вже по обіді записався в тероборону. Певний військовий досвід мав, у 1990-х закінчив військову кафедру в Кам’янець-Подільському сільськогосподарському інституті, а потім проходив службу у військово-обліковому столі. Хотів ще у 2014-му піти до війська, але мав четверо неповнолітніх дітей, тому мене не взяли.

Після інтенсивних тренувань підрозділ вирушив виконувати бойові завдання на Запоріжжя. Роту Володимира підпорядкували одній з окремих аеромобільних бригад. Понад місяць тероборонці тримали рубежі разом із десантниками.

— Тоді мої хлопці здобули найбільше досвіду, десантники багато чого нас навчили, — каже командир.

З часом уже набутий досвід та, мабуть, інтуїція врятували воїну життя. Того дня ворог обстріляв один із населених пунктів з РСЗВ. Почувши перші пристрілювальні, Володимир зайшов до будинку.

— Дивлюся, наступний прихід уже ближче, уже й на підлогу ліг. Думаю, напевне, зараз касета з РСЗВ прилетить. Почав спускатись до підвалу, і в цей момент прилетів перший реактивний снаряд. Мене злегка контузило вибуховою хвилею. Коли вийшов після обстрілу, глянув на місце, де був перед цим, — а там одразу два прильоти.

Цю історію розповіли на сторінці 102 окремої бригади територіальної оборони в Фейсбуці.

Удома на Володимира чекають дружина та діти, які для нього є міцною опорою та підтримкою. Користуючись нагодою, офіцер передав їм вітання з передової.

Раніше ми розповідали про медикиню запорізької лікарні, яка стала сержантом Нацгвардії.

Запоріжанка Дарина працювала в цивільній лікарні. Згодом - вступила до лав Нацгвардії, та бойовим медиком стала не відразу. Спочатку дівчина служила фельдшером в одному з підрозділів, надавала медичну допомогу і лікувала солдатів строкової служби.

Служба бойового медика – не з легких. Він відповідає за надання невідкладної домедичної допомоги на місці поранення в бойових умовах, а також займається первинною допомогою та забезпечує евакуацію бійців з місця поранення чи захворювання.

За словами Дарини, з поранень на фронті найчастіше зустрічаються травматична ампутація кінцівок, акубаротравма, закрита черепно-мозкова травма, струс мозку та уламкові поранення. А найбільш поширена причина смерті після поранень – критична кровотеча. І саме якісна домедична допомога є запорукою виживання та успішного лікування пораненого.

Читайте також: Як нацгвардієць разом із побратимами не допустив прориву окупантів до Запоріжжя