У Запоріжжі на початку XX століття існував курорт лише для заможних, а поруч височіла статуя Тараса Бульби
Ветеран запорізької журналістики Володимир Шак оприлюднив історичні фотографії та розповів про санаторій «Олександрабад», який працював на березі Дніпра на території сучасного Запоріжжя.
Особливу увагу він звернув на скульптуру Тараса Бульби, встановлену поруч із закладом, а також на цікаві факти з його історії.
Читайте також: Запоріжжя крізь століття: Яворницький і таємниці стародавнього саркофага (фото)
Як зазначається, світлина походить із колекції запоріжця Марка Віхмана. Два його фотоальбоми зі старими видами міста у 2020 році передали до запорізького міського Туристичного інформаційного центру.
Цінність фотографії полягає не лише у зображенні, а й у детальному підписі, який зберіг історичні відомості.
З опису відомо, що санаторій розташовувався на лівому березі Дніпра в районі сучасних шлюзів ДніпрогЕС.
Територію прикрашав парк із дубами та фруктовими деревами. У 1911 році власником був поміщик Корнієнко, а вже у 1912 році комплекс придбав німецький мільйонер Яків Нібур, який також володів млином у Запоріжжі.
Відпочинок тут був доступний лише для аристократії та заможних людей, тоді як звичайних робітників до санаторію не допускали.
У 1913 році Яків Нібур разом із Вільгельмом Бетхером звернулися до міської управи з проханням дозволити автомобільний маршрут між Олександрівськом і санаторієм.
Планувалося, що автомобілі зустрічатимуть гостей на вокзалах, пристані та в місті. За проїзд потрібно було заплатити від 1,25 до 1,5 рубля. Міська влада погодила цей проєкт 5 липня 1913 року. Про це розповів на своєму сайті запорізький краєзнавець та військовий Роман Акбаш.
Не менш цікавою деталлю стала постать Тараса Бульби, яку створив місцевий скульптор-самоук Яків Лібман.
За однією версією, вона була гіпсовою, за іншою — гранітною. Скульптуру встановили на скелі біля санаторію, а права рука героя була простягнута саме у його бік, ніби вказуючи відвідувачам напрямок.
Після початку Першої світової війни «Олександрабад» перейменували на «Запорозьку Січ». Подальша доля скульптури залишається невідомою.
За словами Володимира Шака, після більшовицького перевороту вона зникла, а будівлі санаторію згодом розібрали до фундаменту.
Журналіст також звернув увагу, що на старій листівці допущено географічну помилку: печера Тараса Бульби знаходилася не там, куди вказувала скульптура, а приблизно за півтора кілометра вище за течією Дніпра, поблизу Кічкаського мосту.
Раніше ми писали, як на правому березі Запоріжжя планували побудувати куточок італійської Тоскани, монументальну площу з фонтанами
