Запоріжчина
Лікар-стоматолог став мисливцем на дрони: як боєць захищає небо над Запоріжжям

До повномасштабної війни Денис мав власну стоматологічну клініку, а тепер командує відділенням перехоплювачів і разом із побратимами збиває російські безпілотники
Лікував зуби, а тепер полює на російські дрони, які намагаються дістатися Запоріжжя. 37-річний Денис залишив звичне цивільне життя, вступив до Збройних Сил України та став командиром відділення перехоплювачів. За один бойовий вихід екіпаж під його керівництвом знищив 20 ворожих безпілотників. Історію військового розповіли на сторінці 128-ї окремої важкої механізованої бригади «Дике Поле» у фейсбуці.

До служби Денис був не просто стоматологом, а й власником клініки. Рішення піти до війська далося йому непросто, адже довелося залишити власну справу та родину. Однак із часом чоловік зрозумів, що більше не хоче залишатися осторонь війни.
«Спочатку були думки, що це скоро закінчиться без моєї участі. Але йшли роки, і я сам ставив собі запитання: а що ти робив під час війни? Хотілося дати чесну відповідь, а не шукати відмовки. І коли я все ж вступив до Збройних Сил, то позбувся тягаря, який надовго завис наді мною: хлопці працюють, а я живу своїм життям. Тепер я почуваюся набагато легше».
Перед вступом до війська Денис подбав, щоб стоматологічна клініка не припинила роботу. Його дружина також працює там, але водночас самостійно займається вихованням двох дітей. Тож чоловік розробив систему протоколів і розподілу обов'язків, яка дозволила закладу працювати без його постійної присутності.

Готуватися до військової служби Денис почав ще до мобілізації. Він пройшов навчання у цивільній школі операторів безпілотників, де йому порадили звернути увагу на 128-му бригаду «Дике Поле». У лютому 2026 року чоловік уперше вирушив на бойові позиції.
За словами військового, спочатку було непросто, адже робота з безпілотниками та бойові виходи стали для нього абсолютно новим досвідом. Водночас підтримка побратимів допомогла швидше освоїтися та зрозуміти важливість відповідального ставлення до кожного завдання.
«Звісно, страх був, оскільки це робота, з якою раніше не стикався. Але колектив крутий. Він допоміг зрозуміти: якщо робити все відповідально, правильно і до кожного етапу ставитися серйозно, з розумінням справи, це мінімізує ризик поранення та інші небезпеки».
Після закінчення вишу Денис, як і багато інших медиків, отримав офіцерське звання. Спочатку йому пропонували служити за медичним фахом, проте чоловік хотів опанувати роботу з дронами. Зараз він командує відділенням перехоплювачів. Його підлеглі використовують FPV-дрони, щоб знищувати російські безпілотники, які намагаються прорватися до Запоріжжя.
Військовий наголошує, що для нього важливо не лише керувати підрозділом, а й бути поруч із бійцями на позиціях. Деякі з них воюють ще з 2022 року, тоді як сам Денис приєднався до війська значно пізніше.
«У мене у відділенні хлопці, які з 2022 року воювали в піхоті, а я тільки нещодавно прийшов до війська. Я йду на позиції не лише як оператор дронів, а й для того, щоб жити їхнім життям. Бо яка тоді може бути довіра до мене?»
Результат роботи екіпажу вже вимірюється десятками знищених цілей. Під час одного бойового виходу бійці Дениса збили 20 російських дронів. Водночас у підрозділі є на кого рівнятися: військові із сусіднього взводу регулярно потрапляють до двадцятки найкращих операторів безпілотників в Україні.

Не менш серйозним випробуванням для бійців стає дорога до позицій. Їм доводиться долати пішки по 8–10 кілометрів, несучи із собою воду, провізію та боєкомплект. Для цього потрібна хороша фізична підготовка. Дениса особливо вражає витривалість старших побратимів.
«Коли ти заходиш на позицію і тягнеш на собі провізію, боєкомплект, воду — це важко. А треба ж пройти 8–10 кілометрів, для цього потрібна нормальна фізична форма. Є хлопці за 50, і вони все це витримують. А одному бійцеві, Баті, вже за 60. І коли я вже втомився, він бере й сам піднімає здоровенний генератор, який ми вдвох тягнули. Такі люди надихають!»
Попри службу, Денис постійно думає про дружину та двох доньок, які чекають на його повернення. Військовий зізнається, що тепер інакше оцінює те, скільки відповідальності та щоденних турбот лягає на плечі жінок, чиї чоловіки захищають країну.
Він окремо звернувся зі словами вдячності до тих, хто чекає рідних із фронту.
«Я хотів би висловити свою повагу тим жінкам, дівчатам, які чекають своїх чоловіків, хлопців із війни. Вони роблять, насправді, колосальну роботу. Весь побут на них, діти на них, робота на них. Про це мало говорять, але низький їм усім уклін. Вони не менш герої, ніж їхні чоловіки».
Денис мріє про завершення війни та повернення до цивільного життя. Уявляє навіть свій перший робочий день у стоматологічній клініці. Серед дипломів і відзнак у власному кабінеті він планує повісити прапор 128-ї бригади з підписами побратимів і посестер, разом із якими сьогодні захищає небо над Запоріжжям.
