У Запоріжжі робили бізнес на зимі — продавали кригу
У серпні 1949 року в газеті "Більшовик Запоріжжя" можна було прочитати таку рекламу:
«Продається бунт льоду 500 кубометрів, який знаходиться на 6 селищі. Звертатися за адресою: вул. Кірова, 37, артіль ім. Будьонного».
Насамперед пояснимо, що бунт — це зв'язка або складений у штабелі товар. Так що лід, який пропонувався до продажу, мав цілком презентабельний вигляд і характеризував артіль імені Будьонного як вмілого і надійного постачальника.
Але кому потрібні у серпні 500 кубометрів замороженої води?
А ви уявіть собі: 1949 рік, холодильників – ні промислових, ні побутових – практично немає. А холод потрібний усім: і магазинам, і лікарням, і аптекам, і їдальням, і населенню.
І тоді виручала заготовлена взимку крига. Заготівля льоду була справою нагальною, її контролювало міністерство торгівлі УРСР.
Плакат 1938 року рекламував такий «холодильник»
Читайте також: Як розважалися запоріжці у "Дубовому гаю" 65 років тому - фото
Якраз у такі грудневі дні, лише років сімдесят п'ять тому, для тодішніх менеджерів надходив гарячий час пошуку клієнтів для постачання льоду.
Ось що пропонувала за два тижні до нового 1950 року запорізька пристань (оголошення в газеті «Більшовик Запоріжжя» від 17 грудня 1949 року):
«Пристань Запоріжжя почала укладати договори на заготівлю льоду в зиму 1949-1950 р.р.
За довідками звертатися за адресою: берег Дніпра, пристань, до відділу праці та зарплати».
Ширший спектр послуг пропонував порт імені Леніна.
«Порт імені Леніна укладає договори на заготівлю льоду в зиму 1949-50 років із завантаженням у вагони та автомашини клієнта.
Вартість заготівлі одного кубометра льоду з вантажем на транспорт клієнта 10 карбованців 62 коп.
Допускається зниження залежно від кількості заявленого до заготівлі льоду.
Звертатися за адресою: м. Запоріжжя, порт імені Леніна».
Нелегка це була робота — пиляти дніпровський лід і тягати з річки брили. Нелегка і, певно, ризикована.
Але добути лід — це лише пів справи. Треба було зберегти його до спеки, коли холод буде в ціні. А грамотно закладений лід зберігався майже до наступної зими.
Для цієї мети служили так звані льодовики, підвали, траншеї та просто майданчики для закладання льоду в бунти. А для термоізоляції використовували солому, тирсу, очерет, бур'ян, листя.
Тож старанні торговці холодом, наприклад, 12 травня 1948 року дали в газету таке оголошення:
«Артіль інвалідів ім. 1 травня (м. Запоріжжя, вул. Чекіста, 12) здійснює продаж льоду організаціям та приватним особам у необмеженій кількості».
У травні сезон торгівлі льодом тільки починався, тому й кількість поки що «необмежена». А взагалі протягом року його використовували приблизно так: травень — 10%, червень-липень-серпень — по 25%, вересень — 15%.
Плакат 1951 року, який закликав вимагати лід у всіх аптеках
Канув у Лету бізнес на зимі. Який там бізнес, коли і сама зима, здається, канула в Лету. Якщо цієї зими у Запоріжжі температура повітря (принаймні поки що) не опускалася нижче мінус 2.
І ви можете уявити собі, щоб цієї зими запорізький порт зміг виконати умови контракту 1949 року «на заготівлю льоду із завантаженням у вагони»?
Та навіщо, скажете, зараз такі контракти, якщо на кожній кухні холодильник стоїть.
Холодильники є, холоду надворі нема.
Американський плакат 1910 року. «Допомога у заготівлі льоду необхідна для збереження продуктів харчування для голодуючих людей світу. Управління контролю за продуктами харчування, Національна асоціація льодової промисловості»
Раніше ми розповідали, як у Запоріжжі привозили їжу додому пів століття тому.
