Військовий священник з Маріуполя, про якого нещодавно вийшла книга, розповів, чому всиновив 36 дітей та про працю на фронті у Запорізькій області
Незвичайна історія життя 55-річного пастора з Маріуполя, батька 39 дітей, волонтера та військового капелана Геннадія Мохненка, який зараз працює на фронті на Запорізькому напрямку, вражає багатьох. Про цю легендарну людину знімали документальний фільм у Голлівуді "Майже святий" ("Almost Holy"). Про нього багато пишуть журналісти.
А днями вийшла художня книжка "Фінальний епізод війни, що триває 400 років", прототипом головного героя якої став Геннадій і в якій описане його життя. Презентувати книгу у Запоріжжя, в обласну універсальну наукову бібліотеку, приїхав автор, відомий письменник, автор "Ілловайська" Євген Положій.
Читайте також: Сергій Жадан вперше під час повномасштабної війни побував у Запоріжжі - ексклюзивне інтерв'ю
Був на презентації й Геннадій Мохненко, який, за його словами, прибув прямісінько з фронту, навіть з автоматом. Керівник капеланського батальйону «Маріуполь», він працює там разом з капеланами та волонтерами. Журналістка zprz.city поспілкувалась з Геннадієм Мохненком.
Ми вже публікували ексклюзивне інтерв'ю Євгена Положія про нову книгу, про Геннадія Мохненка і про їх знайомство. Тепер пропонуємо вам почитати версію Геннадія Мохненка.
"Він "анатомував" мене багато часів"
- Геннадій, як ви стали прототипом головного героя книги Євгена Положія та, як вважаєте, якими фактом свого життя зацікавили письменника?
- Я зовсім не розумію звідкіля достатньо відомий письменник про мене дізнався і чому зацікавився досить провінціальним пасторським життям.
Декілька років тому Євген подзвонив мені й сказав: «Я бажаю написати книжку про ваше життя». Це було для мене несподівано. Я скептично віднісся до цього тому, що я священник, а він невоцерковлена людина.
Але я дав дозвіл на зустріч і мені дуже сподобалась ця людина, дуже цікава. Він "анатомував" мене багато-багато часів. І ось на базі моєї долі він розповів історію війни, країни та багато інших історій. Так я перетворився в прототипу головного персонажу.
Цікаве відчуття в 55 років тримати в руках і читати книжку про твоє дитинство, про твою країну, про твою долю, твоїх синів, друзів. Все це просякнуто війною, подіями сучасності. Але для мене це було дуже важке читво, тому що багато епізодів книги - нелегкі історії. Коли я читав, то був грудок в горлі, багато сліз, інколи навіть істерики. Але я дуже задоволений результатом. На мій погляд, вийшла гарна книжка.
- На скільки відсотків герой книги схожий на вас?
- Книга створена на основі реальних подій. Але ж трохи в якихось моментах письменник щось вплітає, долі інших людей, якісь фантазії. То, мабуть, там є 80-90 відсотків моєї реальної історії.
Вісім років тому Голлівуд зняв про мене документальний фільм "Майже святий", легендарний голлівудський режисер Терренс Малік. Але книжка - це зовсім інше. То для мене це цікаво.
"Маю надію, що моя жінка не буде читати цю книгу"
- Який, на ваш погляд, найнезвичайніший епізод з вашого життя ввійшов в книгу?
- Там багато цікавих епізодів. Маю надію, що моя жінка не буде читати книгу. Там є багато пікантних подробиць моєї юності, які я ніколи їй не розповідав ( сміється ).
Дружина книгу ще не читала, вона чекає. Я бачив її тільки п'ять днів за 20 місяців, наразі вона у Німеччині. Я 90 відсотків часу - на фронті. Зараз приїхав з прифронтової зони, з автоматом. Завтра їдемо в Гуляйполе. Ваш Запорізький край став для нас рідним.
- Що ви, як капелан, робите на фронті?
- Я б почав з евакуації кози одного дідуся на днях. Я сміявся: "Ви серйозно? Ми тисячі людей евакуювали, а ви кажете, що козу треба вивезти. Це ж ризикувати людьми". А виявилось, що коза - то пам'ять дідусю про бабусю. І я сказав: "Поїдемо, ризикуємо життям".
Взагалі, капелан - це священник для військових, я постійно з військами, це духовна підтримка наших воїнів. Ми їздимо в десятки підрозділів, спілкуємось, молимось, підтримуємо, допомагаємо, чим можемо. Проводимо з військовими час - це й просто посидіти з хлопцями, попити чайку, послухати їх, поплакати з ними, послухати про їх страхи. Це дуже важливо.
Дуже багато й різної гуманітарної праці для цивільних, для старих, які живуть у підвалах по всьому фронту, для військових. Наприклад, наша команда вже передала військовим 142 автівки. Займаємось евакуацією, екстреною допомогою. Робимо й концерти для солдатів, у підвалах для старих.
(Був музичний момент і під час презентації книги у бібліотеці. - Ред.).
"Я розумів, що 90 відсотків московських священників працюють на фсб"
- А як ви стали священником, капеланом?
- Священником став тридцять років тому, пастором церкви у Маріуполі. До того два роки був пожежником в Москві. Повернувся з армії, моя родина була зруйнована алкоголем. Я почав якісь філософські релігійні пошуки й так трапилось, що прийшов до християнства.
З московськими попами в мене одразу не склалось. Я був антирадянщиком і розумів, що московська церква просякнута кдбшним впливом. І розумів, що 90 відсотків московських священників працюють на фсб. І я знайшов нонконформістів протестантів. Потім здобув освіту і почав служіння як пастор.
А коли у 2014 році війна прийшла під Маріуполь і ми почали наше служіння військовим, капеланську працю. Після повномасштабного вторгнення, окупації Маріуполя вся моя церква і моя родина розборсана по всьому світі. Десять моїх синів і донька - на фронті.
- Скільки ж у вас дітей?
- 39 дітей - 36 прийомних, троє біологічних. В мене є книжка про мій дитячий будинок, "Непедагогічна поема". До речі, спочатку ми жили в маленькому будинку - 54 кв. м, 17 діточок, це було складно, спали на полу рядами. Але ми майже закінчили триповерховий будинок з видом на море. Та зараз в ньому сплять російські солдати...
Зараз одинадцять моїх діточок на фронті. П'ять синів поранені. Слава Богу, четверо - легко. Але один втратив кінцівку, пальці, око. Мою доньку вбили в Маріуполі...
"Ми ніколи не прагнули всиновити багато дітей"
- Що спонукало вас всиновити стільки дітей?
- Ми ніколи не прагнули всиновити багато дітей. Діти, яких я всиновлював, майже всі були безпритульними. Небагато людей готові взяти дитину 12-13 років, яка 5-7 років живе на вулиці, кримінал, наркотики. Цих дітей просто ніхто не брав, у них не було шансів, ніхто з них не зміг би жити в інтернаті. І мені дуже хотілось їм допомогти. Спочатку трьох взяли, потім ще п'ятьох... І зараз ніяк не можемо зупинитись.
Це така особлива історія. Але я дуже пишаюсь, в мене багато гарних синів, героїв.
- Які значні нещодавні випадки ввійшли в книгу?
- В книзі багато документальних епізодів за останні 20 місяців. Зокрема, як мої сини врятували на фронті дуже багато людей. Один з моїх синів евакуював з Маріуполя 8 тисяч людей. Перший конвой він вивів з Маріуполя по мінному полю, їхав перший на машині.
Як Геннадій Мохненко привіз оперну зірку світового класу.у зруйнований Оріхів
- Наскільки відсотків зараз зруйнований Оріхів, там щось залишилось?
- Ні, нема. місто зруйноване... Моя команда майже кожен день буває в Оріхові та навколо. Ми евакуювали з Оріхова тисячі людей. Вивозили звідти дитячий будинок, коли танки були під Оріховим.
- А Гуляйполе?
- Теж нема, все зруйноване.
- А як вам вдалося залучити виступити у Пункті Незламності в Оріхові відомого оперного співака Крістіана Бенедікта?
- Він не тільки дуже відомий співак, а й протестантський пастор. Якось я був у нього в церкві у Вільнюсі, коли ми з синами робили навколосвітню подорож на велосипедах і мотивували людей до всиновлення (ми робили це частинами - по два місяці кожного літа, впродовж шести років).
Читайте також: Тут відчувається подих війни: відомий оперний співак поділився враженнями від поїздки в Оріхів
У квітні Крістіан Бенедікт був в Україні з концертами, Ми з ним сконтактували. У нього було два-три дні й він приїхав у Запоріжжя, а потім з нами у "гарячі" точки, під обстріли. І після Метрополітену, після Королівських опер співав в Оріхові людям у підвалах, співав "Отче наш" на зруйнованій школі. Люди були в шоку - вони сидять в підвалах і до них спускається оперна зірка світового класу.
Крістіан Бенедікт пообіцяв мені після перемоги заспівати в Маріуполі, в новому драмтеатрі.
...Ми писали, що 9 липня військові рф в черговий раз вдарили керованою авіабомбою по Оріхову Запорізької області. Удар прийшовся по школі, де в цей час мирні громадяни отримували гуманітарну допомогу. У результаті загинули й поранені люди. Цей факт дуже вразив відомого оперного співака та пастора Крістіана Бенедікта із Литви, про що він написав на своїй сторінці у фейсбуці та поділився постом з фото поліції.
Ми також писали: Письменник Андрій Любка: «Запоріжжя справляє враження динамічного мегаполіса».
Фото та автора
