Частину сучасного Запоріжжя понад 200 років тому населяли меноніти
З історії Запоріжжя одним з найвідоміших епізодів, зокрема, став період засалення міста менонітами. Вони проживали у різних чатсинах міста. Наприклад, прогулюючись вулицями Верхньої Хортиці то тут, то там зустрічаються нетипові для півдня України будинки. І їх побудували меноніти. Наприклад ми писали, що одна із найпримітніших пам'яток архітектури Запоріжжя збереглася до сьогодні – Замок Вальмана.
Читайте також: На острові Хортиця зберігся єдиний повністю вцілілий будинок менонітів - цікаві факти від місцевого жителя
Також з кінця XVIII ст. уся територія від сучасної Привокзальної площі до річки Мокрої Московки належала до Менонітської колонії Шенвізе. Як розповідає Вікіпедія, колонія Шенвізе була утворена у 1797 році 17-ма родинами фризів менонітів, які прибули із Пруссії між 1793 та 1796 роками. Це були досвідчені фермери, які привезли із собою робочих коней і велику домашню худобу, сільськогосподарський інвентар й у середньому по 350 карбованців на родину.
За наявними даними, станом на 1789 рік в наявності колонії було 1554 десятин земель, 1085 з яких використовувалися під косовицю і лише 15 десятин - під забудову.
Читайте також: Вчительська семінарія: як виглядає старовинна історична будівля у Запоріжжі
У перекладі з німецької «Шенвізе» означає «прекрасний луг». Спочатку німці-переселенці селилися у землянках, оскільки бракувало коштів та будівельних матеріалів. У другій половині 19 століття , коли у Олександрівську відкрилися перші цегельні заводи, Шенвізе почали забудовувати спорудами з червоної цегли.
З будівництвом підприємств почав формуватися зовнішній вигляд колонії, помітний сьогодні на залишках менонітських будівель по вул. С. Серікова. Збереглися й будівлі, що повʼязані з іменами видатних німців-підприємців: Дика, Копа, Нейфельда, Нібура, Сіменса, Янцена, яким належали заводи сільськогосподарського знаряддя і машин, млини, пивоварні.
Читайте також: У Запорізькій області окупанти "привласнили" старовинну менонітську церкву - фото
До речі, ми розповідали про один з млинів, який побудували завдяки Герману Нібуру. Його ми згадували вище і він був представником третього покоління менонітів-переселенців зі Східної Пруссії. Млин Нібура — це одна з будівель епохи менонітів, яка була промисловим центром старого Олександрівська.
Під час повномасштабної війни, у жовтні минулого року, історична будівля постраждала внаслідок ворожого обстрілу. Споруда майже не постраждала: тут повибивало шибки, і зараз вона не використовується.
