Будинок, якому вже 111 років, зберігся до наших часів
На сьогодні зовнішній вигляд будівлі вчительської семінарії практично не змінився, за винятком заміни металевої покрівлі на азбестоцементну. При тому, що цій будівлі вже 111 років.
Читайте також: Площа більше не «Пушкіна» - що відомо про майданчик у Запоріжжі
У 1789-1790 роках в Олександрівському повіті була заснована Менонітська колонія Хортиця - Розенталь вихідцями із Німеччини та Голландії. Спочатку населення займалося переважно сільським господарством, але вже із середини ХІХ століття почали з'являтися перші майстерні, що поступово переросли у промислові підприємства.
У 1850 році Пітер Лепп відкрив на Хортиці приватне підприємство по випуску сільськогосподарської техніки. У 1880 році в сімейний бізнес Леппа влився його зять, великий Хортицький землевласник Андреас Вальман, і підприємство отримало назву "Лепп і Вальман", що займалося виробництвом парових машин, котлів, сушарок, зернозбиральних машин. На кінець ХІХ століття його капітал складав 1,5 млн. карбованців.
Читайте також: Відрізали найкрасивіше - будівля найстарішої запорізької музичної школи могла виглядати інакше
Іоганн Лепп, онук засновника династії Пітера Леппа, сприяв розвитку освіти в менонітській колонії: завдяки йому було засновано фабричне училище, він фінансував курси для своїх робітників при Олександрівському механічно-технічному училищі.
У 1910 році з ініціативи Іоганна Леппа на Хортиці почалося будівництво першої заводської лікарні, будинки школи для хлопчиків та дівчат, будинку вчительської семінарії. Остання ж зберіглася й до наших часів, знаходиться вона за адресою Розенталь, 4.
Читайте також: Руйнували без чорних археологів. Як на Запоріжжі радянська влада стерегла столицю Скіфії
Побудували колишню вчительську семінарію менонітської колонії Розенталь у 1912 році, у стилі модерн і його суто німецькому різновиді «югендстиль». Внутрішнє планування будівлі має дуже раціональну організацію: воно включає просторий хол з центральними сходами, що ведуть на другий поверх, а також дві бічні сходові клітки, які забезпечують спуск на рівень цокольного поверху.
Основні приміщення та три великі класні кімнати були розташовані вздовж зовнішнього контуру будівлі. Вікна коридору виходили на внутрішній дворик. Найбільша з кімнат використовувалася не лише для шкільних зборів, але і для громадських заходів.
Читайте також: Учіть, діти, Конституцію. Вступники в запорізьких технікумах складали несподіваний екзамен
На сьогоднішній день зовнішній вигляд будівлі вчительської семінарії практично не змінився, окрім заміни металевої покрівлі на азбестоцементну. У 1965 році до будівлі було додано одноповерховий корпус з додатковими кабінетами і спортивним залом. До 2018 року вона використовувалася як корпус для молодшої школи. Зараз будівля колишньої вчительської семінарії є пам'яткою архітектури і містобудування.
До наших днів також майже у первинному вигляді зберігся особняк, який був побудований для менонітського підприємця Абрахама Копа на початку XX століття у північній частині колонії Шенвізе неподалік млина Нібура.
