З перших днів повномасштабного вторгнення Євген стоїть на захисті України
На комбінаті «Запоріжсталь» нерідко можна почути неймовірні історії кохання. Тут і справді створюються міцні родини, немов сталь. Ось, наприклад, Євген та Олександра – подружжя запоріжсталівців, які знайшли одне одного в цеху гарячої прокатки, де й почалася їхня історія.
Читайте також: «Зараз нам, українцям, усім важко, але наблизити Перемогу зможе тільки згуртованість» - воїн на Запорізькому напрямку
Нині подружжя, як і кожен українець, також стикається з викликами повномасштабної війни. Чоловік з першого ж дня вторгнення долучився до лав Збройних Сил України. І поки Євген боронить державу на воєнному фронті, Олександра допомагає країні вистояти на економічному.
«Я прийшов на комбінат ще під час навчання, на практику, і залишився на «Запоріжсталі», бо знав, що там зможу реалізувати усі свої професійні амбіції. Я дуже люблю свою роботу, це був свідомий вибір як професії, так і місця роботи. І саме тут я зустрів своє кохання. Ми познайомилися прямо у цеху, де я , я працював різальником холодного металу, бригадиром, а дружина – машиністкою крану», – згадує Євген.
Євген вже майже 2 роки виконує бойові задачі на Запорізькому напрямку. Каже, за цей час багато усвідомив і почав цінувати звичайні буденні речі, як то прогулянку з собакою чи звичайну робочу зміну на рідному комбінаті.
«Війна перевертає звичний порядок речей, твій світ догори дригом. Найбільшою цінністю для мене є життя, звичайна можливість прокинутися зранку. Моя дружина – це людина, яка не дає мені опускати руки, вселяє надію, віру і силу. Вона моя опора і підтримка», - каже захисник.
Євген – старший стрілець-оператор, який безпосередньо на «нулі» боронить Запоріжжя від окупантів. За час несення служби неодноразово отримував поранення та контузії. І навіть на момент нашої розмови також знаходився у шпиталі на лікуванні. Проте, бойовий дух не втрачає, адже знає, заради чого жертвує найціннішим.
Читайте також: Козацький дух крізь століття: історія захисника з «Запоріжсталі»
«Коли лежиш у окопі під обстрілами ворога з побратимом, і жартуєш, аби не чути і не зосереджуватися на тому, в якому ти становищі зараз знаходишся, життя стає іншим. Мене бентежить те, що соціум такий, яким він є зараз, не готовий приймати захисників. Ми відрізняємося, і попереду у нас всіх довгий шлях інтеграції та реабілітації. Проте спершу – Перемога, повернення наших земель та миру в Україну. Для цього ми робимо все», - запевняє металург.
Як і кожен свідомий українець, Євген більше за все мріє про якнайшвидшу Перемогу та знову повернутися до мирного життя, знову виходити на робочі зміни на рідний «Запоріжсталь».
«Сьогодні дуже важко щось планувати, але кожна нормальна людина, звичайно, мріє повернутися у мирне життя. І я хочу повернутися на «Запоріжсталь» – у стабільність, улюблений цех, до своєї роботи», - поділився Євген.
Також ми розповідали історію прокатника «Запоріжсталі», що теж боронить Україну у лавах Збройних Сил України. Прокатник був мобілізований до ЗСУ у березні 2022 року. Без бойового досвіду чоловік спершу пройшов навчання та тренування, перш ніж відправитися на виконання завдань із побратимами.
