На що розраховує найбільша приватна компанія країни у 2024 році
Найбільша в Україні приватна компанія «Метінвест» Ріната Ахметова у 2022-му скоротила видобуток руди на 66%, до 10,7 млн т. Компанія втратила основних споживачів своєї сировини – «ММК ім. Ілліча» та «Азовсталь», а також більшість зовнішніх ринків збуту через блокаду Росією українських портів. Як результат – вперше з 2015-го вона отримала збиток у $2,2 млрд. Про це розповів у інтерв’ю Forbes СЕО компанії Юрій Рииженков.
Читайте також: Європа може відмовитися від російського металу – що для цього зробити
Цей рік компанія вже завершить із прибутком та має амбітні плани на наступний. «Метінвест» планує розпочати будівництво нового заводу в Італії та розраховує на фінансову підтримку проєкту з боку місцевої влади.
«Оптимізму додає більш стабільна робота нового морського коридору, який Україна запустила в вересні, після виходу Росії з зернової угоди. «Якщо коридор працюватиме стабільно, то існує ймовірність до кінця першого кварталу наступного року збільшити завантаженість ГЗК на рівні близько 75–80% проти 35–40% у 2022-му», – каже Риженков.
Про результати року
- За перше півріччя «Метінвест» отримала $47 млн прибутку. Результат 2022-го – збиток у $2,2 млрд. Чи можна стверджувати, що компанія повністю адаптувалась до нових умов?
- Головне, що нам вдалося, – побудувати нові логістичні ланцюги та знайти альтернативні джерела постачання сировини, яка потрібна для виробництва. Наприклад, раніше кокс ми виробляли в тому числі на Авдіївському коксохімі. Зараз його купуємо в Польщі. Також знайшли постачальників в Угорщині, Італії. І так із рештою продуктів. Це дало нам змогу стабілізувати процеси на наших заводах. Металурги заробляють тільки тоді, коли працюють стабільно і коли відсутні серйозні скачки у виробництві.
Тому так, зараз можна стверджувати, що ми завершили перебудову компанії під нові умови. Яким буде результат року, не можу сказати, поки вони не будуть опубліковані публічно на біржі.
- Коли востаннє компанія виплачувала дивіденди? Чи плануєте виплачувати їх за підсумками цього року?
- Востаннє за підсумками – 2021-го. За підсумками цього року – навряд. По-перше, виплати дивідендів – не наш основний пріоритет зараз. По-друге, нам потрібно обслуговувати наші борги. Загальний борг групи станом на 30 червня 2023 року близько $1,9 млрд. Найближче погашення облігацій – у 2025 році. Тому ми в першу чергу сфокусовані на цьому.
Читайте також: Метінвест відмовився від податкових пільг задля спільної перемоги над росіянами
- На скільки змінилась пропорція між імпортом та експортом, якщо порівняти з періодом до російського вторгнення?
- «Метінвест» і раніше багато імпортувала. Наприклад, ми були найбільшим імпортером зі США в Україну – там знаходяться наші вугільні шахти, у яких ми закуповували коксівне вугілля. Проте ми були й найбільшим експортером з України до США – продавали туди чавун.
Зараз пропорція не сильно змінилась, оскільки загальні потреби в імпорті суттєво скоротились через втрату операційного контролю над «Азовсталлю», «ММК ім. Ілліча», зупинку Авдіївського коксохіму.
- В якому стані Авдіївський коксохім?
- Завод під контролем української армії. Він був неодноразово обстріляний Росією. Вони гатили по ньому з усього, що мають. Я думаю, що відновити завод буде неможливо.
Проте його навряд чи потрібно буде відбудовувати в тому вигляді, в якому він був до вторгнення. Найбільшими споживачами коксу Авдіївського коксохіму були «Азовсталь» та «ММК ім. Ілліча», про відновлення яких в осяжному майбутньому не йдеться, поки ми ще не повернулися в Маріуполь. Ми хочемо відновити ту ж саму «Азовсталь», але це буде вже зовсім інший завод.
- Як зміниться роль Маріуполя після деокупації, на вашу думку?
- Металургія залишиться частиною міста, але вже не буде його основою. Маріуполь може бути курортним містом. Туризм може бути головним сектором економіки міста. Потенціал також є в машинобудуванні, кораблебудуванні, науці.
Проте це залежатиме від того, на яких умовах завершиться війна. Від цього залежить, хто буде готовий приїхати жити в місто. Від Маріуполя до кордону з РФ менше ніж 50 км.
- Одним із магнітів Маріуполя мав стати університет «Метінвест Політехніка». Що зараз із цим проєктом?
- Дійсно, ми розглядали цей проєкт не тільки як освітній, але і як центр тяжіння. Щодо цього університету була не тільки ідея випускати досвідчених технічних спеціалістів, нам потрібно було залучати людей до Маріуполя, так скажемо. Тому що це було прифронтове місто, але там була металургія, і нам потрібно було, щоб туди йшли люди, щоб студенти їхали туди.
У 2022-му ми запустили навчання повністю в онлайні, у 2023-му – перейшли на гібридну форму. Є як онлайн, так і офлайн-лекції в Кривому Розі, Запоріжжі. Найбільш популярні спеціальності – «Металургія» і «Екологія». Тобто ми зараз готуємо спеціалістів, які будуть драйверами зеленої трансформації Групи.
Читайте також: Метінвест продовжує сплачувати податки до бюджету України
- Чи плануєте повернутись до ідеї будівництва університету і де?
- Ми не відмовляємось від цієї ідеї, але вже після завершення воєнного часу. Це може бути одне з міст нашої присутності: Запоріжжя, Кривий Ріг, Камʼянське або Маріуполь.
Про модернізацію українських активів
- З 2023-го в ЄС у тестовому режимі зʼявився новий вуглецевий податок СВАМ, який повноцінно запрацює з 2026-го. Як це впливає на ваші заводи?
- Для наших заводів в ЄС якихось змін ми не очікуємо – вони в основному закуповують сляби всередині ЄС. Для наших українських заводів це виклик. До 2026-го перебудувати наші заводи ми не встигнемо через війну. Тому є два варіанти: прискорений вступ України до ЄС та приєднання до європейської системи торгівлі викидів (EU ETS), або відтермінування для України вимог СВАМ.
Якби не війна, ми б встигли підготуватись. Ми планували перебудувати наші заводи під виробництво низьковуглецевої сталі. Ми розглядали можливість побудови електроплавильних печей на «Запоріжсталі» замість мартену. Також у планах була модернізація «Каметсталі», «ММК ім. Ілліча».
Тому в нас є обʼєктивна причина просити відстрочку – в країні війна. Всі металурги в ЄС почали зелену трансформацію одночасно, але ми втратили мінімум два роки. Зараз ми не можемо інвестувати в масштабні проєкти в Україні, оскільки інвестори не можуть надати фінансування під нормальні відсотки.
- Під який відсоток готові дати?
Готові дати під 20% плюс, але в такому випадку такі проєкти ніколи не окупляться. Напередодні повномасштабної війни ми залучали менше ніж під 7%.
- Яка ціна питання?
- Модернізацію «Запоріжсталі» ми оцінювали у близько $2 млрд. Проте зелена металургія потребує багато металобрухту або високоякісних DR-окатків. В Україні немає стільки металобрухту, скільки потребуватимуть модернізована «Запоріжсталь», «Каметсталь», АМКР. Тому одночасно нам потрібно буде модернізувати наші ГЗК під виробництво високоякісних окатків.
Якщо сумувати інвестиції в зелену трансформацію наших українських активів – ГЗК,«Каметсталі» та «Запоріжсталі», то загальна сума приблизно $9 млрд. Це реально здійснити, і ми це плануємо робити після закінчення війни. Це інвестиційна програма на 5–10 років.
Читайте також: «Метінвест в умовах війни: децентралізація в дії» — інтерв'ю генерального директора компанії для PwC
- Які практичні наслідки для вашої компанії з 2026-го, якщо відстрочки не буде?
- Через додатковий вуглецевий податок на нашу продукцію в певний період часу вона може стати неконкурентною на ринку ЄС. Тобто може бути ситуація, коли наш експорт в ЄС буде заблоковано.
- Яким ви бачите вихід із ситуації, якщо війна затягнеться? Чи реальні механізми страхування воєнних ризиків?
Єдиний вихід – це закінчення війни. Механізм страхування поки що виглядає занадто складним у реалізації.
Також ми писали, що у Метінвесті назвали умови для збільшення валютного виторгу від експорту металопродукції.
