Вишиванки за соціалізму носили з двох причин

У пізньому СРСР дефіцитом були не лише ковбаса, кава чи банани.

Наприкінці 1980-х у запорізькому художньому салоні я купив собі вишиванку — 64-го розміру і за шалені гроші. Довелося взяти, бо іншої української сорочки в продажу по всьому місту не спостерігалося.

Тож провести в радянському Запоріжжі парад вишиванок не можна було вже хоча би через відсутність самих вишиванокХоча на показушних парадах за Сталіна та Хрущова українські сорочки все ж мелькали.

Ми переглянули наш редакційний фотоархів і виявили два ключові приводи, з яких у Запоріжжі за СРСР одягали вишиванки.

Читайте також: Відомий ансамбль покаже у Запоріжжі прем'єру до Всесвітнього дня вишиванки.

Привід перший – офіційний

Вишиванку одягали на формальні заходи. Іноді її видавали як реквізит.

 

1 травня 1960 року. Учасники святкової колони коксохімзаводу.

Кінець 1940-х років. Першотравнева демонстрація. На площі Леніна (тепер Запорізька) – художня самодіяльність клубу «Цивільбуду» (звичніша назва «Гражданстрой»).

1950 рік. Малеча з дитячого садка на 6-му селищі – між проспектом Сталіна (тепер Металургів) та вулицею Верхньою. А на задньому плані репродукція картини Дмитра Налбандяна «Урочисте прийняття в Кремлі 24 травня 1945 року», де згуртовану радянську верхівку веде той, кому належало дякувати за щасливе дитинство, – товариш Сталін (до речі, саме на цьому прийнятті вождь виголосив знаменитий тост: «Я п’ю насамперед за здоров’я російського народу…»).

1958(59) рік. Учні будівельного училища №3 – учасники художньої самодіяльності – крокують проспектом між кінотеатром «Комсомолець» та театром імені Щорса (тепер Магара).

На цьому цікавому фото молодь, якій сьогодні за 80, демонструє одразу кілька трендів того часу. Тут нам і вишиванка (у хлопця праворуч), і крутий капелюх, і призабута нині пілотка з газети. А плакат взагалі несе реальний стиляга в статусних окулярах (ну, просто зірка тодішнього кіно Збіґнєв Цибульський). І все це з червоними прапорами.

Читайте також: У Запоріжжі відбудеться акція до Дня вишиванки - що цікавого пропонують

Ця колоритна команда (та ще з оркестром) плине «назустріч декаді». Очевидно, назустріч Декаді української літератури та мистецтва, що пройшла в москві 1960 року, а підготовка до неї розпочалася аж за два роки до того.

Привід другий - особистий

Вишиванку вдягали не лише за вказівкою для видимості національного колориту. Одягали і для душі. Робили це за традицією та в особливих випадках, навіть якщо такими випадками були  офіційні заходи. Та частіше такий привід стосувався приватних, сімейних подій.

1 травня 1955 року. Подружжя Болезіних з синами на проспекті в район і Металургів. Там, де був універмаг, зараз магазин побутової техніки, який повністю закрив нижню частину історичного фасаду (критики котиків на сакральних стінах, агов, ви де?).

1957 рік. Людмила Попова, яка закінчила 10 клас, з двоюрідним братом Володею у сквері Піонерів.

Початок 1960-х років. Цех ширвжитку «Запоріжсталі» на демонстрації. Праворуч крокує Іван Веха – у вишиванці, яку йому подарували на весілля.

1960 рік. Надія Мірошниченко з синами Юрою, Вітею та подругою Марією біля фонтану «на Анголенка».

1960 рік. Розіграш тиражу грошово-речової лотереї УРСР у Концертному залі імені Глінки. Чоловіка у вишиванці позаду бачите? Наша людина :)

1955 рік. Той самий сквер Піонерів – улюблене місце запорожців у старій частині міста. Хлопчик ліворуч у вишиванці – майбутній майстер на «Дніпроспецсталі» Олександр Шматало.

Читайте також: День вишиванки: привітання та історія свята

***

З якого би приводу — особистого чи офіційного — не одягали запоріжці наші національні сорочки, цей одяг, як бачимо, міцно пов'язаний зі святковим настроєм.

Тож з вишитим святом вас!

Бонус

2001 рік. Кінорежисер Ельдар Рязанов у Запоріжжі - теж у вишиванці. Жест порядної людини, яка через 13 років підтримає Україну під час російської інтервенції.

Фото надали: Григорій Нудьга, Ніна Васенко, Володимир Вітохін, Костянтин Криничний, Ганна Болезіна, Тетяна Кушнір, Іван Веха, Надія Мірошниченко, Роза Семеренко.

Фото розіграшу лотереї – Олексій Красовський.

Фото Ельдара Рязанова - Володимир Шеремет.