Очільник Закарпаття зізнався, що як місце відпочинку полюбив Кирилівку
Другий рік поспіль запоріжці не мають змоги їздити на улюблене Азовське море. Узбережжя окуповане і перетворене на військову базу рашистів. Багато підприємців, що вели курортний бізнес, були змушені евакуюватися.
Найменший клаптик загарбаної української землі зараз видається нам безцінним. Проте до великої війни далеко не всі українські громадяни мали уявлення про регіони, розташовані в іншому кінці країни. Так, у Запоріжжі небагато знали про життя в Закарпатті – і навпаки.
Читайте також: Без курортників, зате з гелікоптерами: що відбувається на пляжах окупованої Кирилівки - відео
Між тим Віктор Микита, теперішній голова Закарпатської обласної військової адміністрації (ЗОВА), до війни відпочивав з родиною у нашій Кирилівці. І залишився в захваті від неї. Про це керівник однієї з найзахідніших областей, котрий в ній народився і виріс ,нещодавно розповів на зустрічі із журналістами регіональних медіа в Ужгороді.
Річ у тім, що перед нинішнім призначенням на посаду Микита працював заступником начальника управління СБУ в Запорізькій області. Це було у2019-2021 роках (Микита – кадровий СБУвець, у цій системі загалом пропрацював два десятиліття).
Віктор Микита на зустрічі із журналістами регіональних медіа в стінах Закарпатської ОВА. Вересень 2023 року.
"Я жив певний час у Запоріжжі і якось поїхав у Кирилівку. Відтоді люблю її, хочу поїхати ще раз. Бував на різних курортах, але хочу в Кирилівку. Моя дружина теж родом із Закарпаття. Їй простіше було вирушити відпочивати за 800 км в Хорватію– там і сервіс, і рівень. І ціни нижчі, ніж подекуди у нас на Чорному морі. Але я повіз її з дітьми до Кирилівки. Білий пісок, прекрасне Азовське море... Так, є медузи, але це в другій половині літа. А в першій– у червні або навіть у травні – чудове тепле море. Вкрай корисне, бо дуже насичене сіллю, повітря. І це все потрібно розвивати", - сказав Віктор Микита.
Глава ЗОВА очолив свою область за неповних три місяці до війни. Серед першочергових його ідей було розгортати туризм і в протилежному напрямку. Тобто активно запрошувати до Закарпаття мешканців сходу й півдня України. Не лише Запоріжжя, а зокрема й Харківщини, де Микита також працював раніше. За його словами, вже тривали переговори із Укрзалізницею про доступні експрес-тури на Закарпаття і назад, коли люди платили б за квиток тільки в один бік. Йшлося насамперед про організовані групи пасажирів, які проводили б на Закарпатті довгий вікенд.
"Люди приїхали б потягом до Ужгорода, тут автобусами їх би забрали, повозили б три дні Закарпаттям. Запропонували б гостям бограч (традиційну закарпатську ситну страву –Ред.), закарпатське вино. Головне – щоб залишився такий післясмак, аби хотілось приїхати знову. Ми повинні були розвивати нашу туристичну інфраструктуру, проте не робили цього", – поділився посадовець планами, втілити які завадила війна.
Віктор Микита згоден з тим, що мешканцям Запоріжжя чи Харкова було логістично зручніше, та й дешевше, дістатися курорту в Єгипті чи Туреччині, ніж рекреації за тисячу кілометрів у власній країні.
"Якось у нас побували представники потужного українського будівельного бізнесу. Побачили Закарпаття й кажуть: та це ж як Швейцарія! І, мовляв, ганьба, що ми ніколи в житті не були в Закарпатті, хоча об’їздили весь світ. То чому 10-20 років тому не було якоїсь програми всередині країни, якихось магнітів, що приваблювали б туристів в інші регіони?"– ставить риторичне запитання голова ЗОВА.
Читайте також: У Запорізькій області окупанти відкривають борделі на захоплених базах відпочинку: подробиці
До його слів можна лише додати, що після перемоги і повернення законних українських територій неодмінно надолужимо. Вивчатимемо велику батьківщину як мандрівники і, своєю чергою, прийматимемо гостей на березі Азову. А наразі абсолютна більшість приїжджих із Запоріжжя і Запорізької області до Закарпаття– це вимушені переселенці. Тільки офіційно таких зареєстровано 8-10 тисяч, насправді ж набагато більше.
У наступних публікаціях про життя на Закарпатті розповімо про те, як адаптуються до війни громади тилової області і окремі люди, що стали частинкою цих громад.
Ми писали, що жителька Кирилівки, що побувала в полоні, зробила велику ляльку-мотанку на деокупацію.
Автор Ольга БоглевськаФото Євгенія Оборевича, з архіва Дмитра Антифєєва
