Олександрівські бунтівники – запорізький краєзнавець розповів історію однієї фотографії

Запорізький краєзнавець розповів історію цікавої фотографії

Цікаве фото 1906 року зроблено в Катеринославській в’язниці, але до нашого міста має пряме відношення. Ось ця трійця – фігуранти так званої «Олександрівської справи». Або учасники грудневого повстання 1905 року – в Олександрівську та його околицях. Більше про це розповів запорізький краєзнавець Роман Акбаш.

Читайте також: Перший Почесний Громадянин міста - за що у Запоріжжі нагородили званням відомого графа

Робітники, залізничники та співчуваючі їм побунтували тоді дуже потжно – із захопленням майстерень та станцій, з барикадами, зі стріляниною, з бомбами, з десятками загиблих, із сотнями поранених та заарештованих… Гору  у 4-денних боях тоді взяла збірна солянка з жандармів, казаків , солдатів та  чорносотенців.

Вимагали повсталі, до речі, цілком звичайні нині речі – наприклад, гідну заробітну плату та 8-годинний робочий день. Серед засуджених учасників повстання і ця трійця на фото. За традицією – дуже бадьоро позують після винесення судового вироку.

Зліва направо: Дмитро Буцанов – щойно отримав 6 років каторги, Яків Безверхий – дізнався, що засуджений до вічного посилання на поселення в Сибір, Петро Холод – ось-ось вирушить етапом на 6-річні каторжні роботи. Як каторжники – у кайданах. Проте, зверніть увагу, як позують – ніби й немає цих вироків та кайданів. А може й демонстративно – наче на зло цім вирокам і кайданам. Давайте трохи про них.

Дмитро Буцанов – один із найактивніших учасників повстання. Тут йому ось-ось виповниться 24 роки. Токар Катерининських залізничних майстерень в Олександрівську. Член Олександрівського комітету РСДРП, партійна прізвисько – «Дмитро». У грудні 1905 року – член страйкового комітету Олександрівського повстання.

Яків Безверхий – 23 роки, син хлібороба, закінчив учительську семінарію, учитель. Мешканець села Пологи. Безпартійний. Заарештовано 27 грудня 1905 року – «за участь у страйковому комітеті при станції Пологи та за роззброєння жандармів».

Петро Холод – 25 років, син хлібороба, закінчив учительську семінарію, учитель. Уродженець села Петрикові Катеринославської губернії. «Есер», що входив до страйку залізничної станції Синельникове, вів агітацію серед селян.

Яка ж доля цих трьох бунтарів?

Дуже схожа, і зважаючи на все дуже характерна. Каторги та посилання вони, до речі, пережили. 1917-го потрапили під амністію. Про всіх трьох, як про членів Товариства політкаторжан, навіть є невеликі нотатки у біографічному довіднику «Політична каторга та заслання». Книжка вийшла 1934 року. До кінця десятиліття ніхто із цієї трійці не дожив. Дмитра Буцанова заарештували 1938 року у Владивостоці. Замість вироку: «справу припинено за смертю обвинуваченого». Петра Холода в 1938 році трійкою УНКВС Іркутської області було засуджено до 10 років позбавлення волі. Помер через три місяці після винесення вироку. Яків Безверхий був заарештований у Курську у вересні 1938 року – “помер до розгляду справи на засіданні”. Усі були реабілітовані посмертно вже наприкінці 1980-х.