Захисники на псевдо «Ден», «Дєд» і «Барин» розповіли, як пережили влучання ворожої артилерії за два метри від укриття
На Гуляйпільському напрямку в Запорізькій області 61-ша Степова окрема механізована бригада продовжує тримати оборону.
Читайте також: Копали укриття ножем, щоб вижити: як два бійця пів року тримали позицію на Запоріжжі (фото)
Про бійців, які роблять це щодня, представники бригади розповіли окрему історію — про трьох піхотинців 1-го механізованого батальйону, які провели на позиції понад 120 днів.
«В началє трошки, ну, вони просто не знали, що ми єсть», — згадує один із військових про перші дні на позиції. За його словами, спершу противник рухався відкрито, не підозрюючи про українських захисників поруч.
Але це тривало недовго: щойно ворог розумів, де перебувають бійці, у справу вступали дрони-розвідники, а слідом — обстріли.
Переломним моментом, за словами бійців, стало 21 липня — відтоді позицію почали бити практично щодня.
«Завжди на радійці», - каже його побратим.
Доводилося перевіряти, чиї безпілотники кружляють над головою. «Єслі хочеш висунуть свою тиковку, то лучше спроси, чи щось єсть над тобою наше, ну, або чуже», — розповідає один із захисників про буденну обережність на передовій.
Найнебезпечнішим епізодом стало влучання ворожої самохідної артилерійської установки за кілька метрів від укриття.
«Ти понімаєш, що тебе не спасає якісь три метра землі. Воно пробиває, робить дірочку», — ділиться боєць. Снаряд впав збоку, і, за його словами, вижити вдалося буквально дивом.
Попри постійну небезпеку, бійці зазначають: побут вдалося налагодити. Їжа та вода були майже завжди, а зв'язок із командуванням і побратимами не переривався — важливу інформацію одразу передавали радіозв'язком.
«Логістика працювала відмінно», — коротко підсумував один із військових.
Були на позиції й моменти прямого зіткнення з ворогом. Один із бійців розповів про епізод у «зеленці», коли все вирішилося за лічені хвилини:
«Це було дуже швидко. П'ять-сім хвилин, і ми вибігаємо. Не було часу обмірковувати це все».
Після виходу з передової військовим надали першу медичну допомогу. Тепер на них чекають реабілітація та відпустка. На запитання, чого хочеться найбільше, відповіді були прості й по-людськи щирі:
«Покупаться, отдихнуть, всьо. Тиші хочеться», — сказав один. «В відпустку обов'язково сходити. Побачити дітей», — додав відповів його побратим, а третій зізнався: «Додому хочеться».
Раніше ми писали, як на Запоріжжі військовий врятував побратима після удару дрона