Рятувала військових під обстрілами, а тепер допомагає їм у тилу: історія ветеранки із Запоріжжя (фото, відео)

Бойова медикиня Лілія Несчетна після важкого поранення стала фахівчинею із супроводу ветеранів і щодня консультує військових з усієї України

Із 2014 року Лілія Несчетна допомагала рятувати життя українських військових. Вона працювала бойовим медиком, служила у 128-й гірсько-штурмовій бригаді, а під Волновахою отримала важке поранення.

Після тривалого лікування та реабілітації жінка повернулася до Запоріжжя. Згодом її життя пов'язалося з новою справою: тепер ветеранка допомагає військовослужбовцям і тим, хто повертається до цивільного життя. Її історію розповіли у пресслужбі Запорізької ОВА.

До початку повномасштабної війни Лілія Несчетна мала диплом спортивного реабілітолога та працювала за спеціальністю. Однак із 2014 року вона долучилася до волонтерської медичної допомоги військовим. Пізніше почала працювати разом із парамедиками організації ASAP Rescue під Бахмутом.

Це волонтерська та благодійна організація, яка з 2014 року займається медичною евакуацією поранених військових і цивільних із прифронтових територій та гарячих точок, зокрема на Донеччині.

У 2018 році Лілія приєдналася до 128-ї гірсько-штурмової бригади. Разом із підрозділом пройшла бойовий шлях через Бахмут, Майорськ, Жовенку, Зайцеве та Волноваху.

Своїх побратимів і роки служби жінка згадує з особливою теплотою. За її словами, у бригаді кожен розумів відповідальність за свою роботу, а військові добре відчували одне одного. Найскладнішими залишалися обстріли, а в короткі перерви між ними підтримувати бойовий дух допомагав гумор.

«А в 2018 році я приєдналася до 128-ї гірсько-штурмової бригади, з якою я пройшла шлях від Бахмута, Майорська, Жовенки, Зайцевого до Волновахи. 128-му бригаду всі знають. Всі, хто там служить, патріотичні, хазяйновиті.

Кожен виконував свою роботу, там не треба було підганяти, щось комусь говорити. Розумілися з полуслова. Найважче було під час обстрілів, це не обговорюється. А якщо був, як-то кажуть, час передиху, то рятував гумор,» – згадує службу пані Лілія.

Останнім бойовим виходом для неї стала робота поблизу Волновахи, у Новогнатівці. Там жінка отримала мінно-вибухову травму. Тоді ракета вибухнула поруч з автомобілем «Урал».

Лілія Несчетна разом із колегами допомагала діставати поранених бійців із машини. Однак невдовзі стався ще один приліт. Цього разу поранення отримала й сама санінструкторка, після чого її доправили до госпіталю.

Попереду були тривале лікування та складне відновлення. Через травму Лілія втратила пам'ять. Щоб повернути її, знадобилося майже пів року. Жінці також довелося знову опановувати навіть найпростіші повсякденні дії.

У 2020 році її військова служба завершилася. Майже два роки ветеранка лікувалася в медичних закладах Маріуполя, Дніпра та Києва. Після списання вона повернулася на Запоріжжя, але не припинила допомагати військовим.

«В 2020 році закінчився мій військовий шлях. Я потрапила в госпіталь. Лікувалася в Маріуполі, Дніпрі, Києві – майже два роки. А після списання повернулася вже на Запоріжжя і продовжила допомагати військовослужбовцям, надавала консультативну допомогу хлопцям,» – розповіла ветеранка.

Спочатку Лілія знову долучилася до волонтерської роботи. На пунктах допомоги вона сортувала медикаменти, збирала необхідні речі та підтримувала зв'язок із колишніми побратимами й іншими військовими підрозділами. Волонтери готували допомогу, а бійці приїжджали та забирали її.

«Коли я списалася, то почала допомагати на волонтерських пунктах – розбирати ліки. Зв’язувалася зі своєю бригадою, з іншими бригадами, щоб допомогти. Ми пакували, а хлопці під’їжджали, забирали. І так от пішло,» – поділилася Лілія Несчетна.

Згодом її запросили працювати до Управління з питань ветеранської політики Запорізької ОДА. Нині жінка обіймає посаду фахівчині із супроводу ветеранів та демобілізованих осіб Обласного клінічного закладу психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб.

Ця професія для Лілії стала новим напрямом роботи, у якому вона змогла поєднати власний бойовий досвід, освіту та бажання підтримувати військових.

Найчастіше до неї звертаються з питаннями щодо оформлення документів. Як пояснює фахівчиня, військові іноді потрапляють до лікарень без необхідних паперів, тому їм потрібна допомога з підготовкою документів.

«Раніше цієї професії не було. Це зовсім нова професія. Я мала бойовий досвід, вищу освіту й відповідала іншим вимогам. Допомагати побратимам, військовим важливо. Це вже для мене друга професія, тобто я перекваліфікувалася зі спортивної реабілітації на фахівця із супроводу.

Найчастіший запит – допомога в оформленні пакету документів, бо до лікарень військові іноді потрапляють без жодних документів. Я думаю, що після перемоги ця професія буде в 100 разів більш затребувана, бо велика кількість військових повертатиметься з фронту,» – розмірковує фахівчиня.

Роботи у Лілії Несчетної багато. Її підтримки потребують не лише військовослужбовці, які проходять лікування у закладі, а й люди з інших регіонів України.

Ветеранці телефонують, звертаються за консультаціями, просять допомогти з різними питаннями. Вона намагається нікому не відмовляти та знаходить час для кожного. Відновлювати сили після насичених робочих днів їй допомагають улюблена музика та прогулянки із собакою Луною.

У цієї тварини також непроста історія: вона підірвалася на передовій разом із військовими, які перебували в автомобілі. Волонтери допомогли доправити собаку до Запоріжжя та оплатили операцію. Лілію попросили виходити тварину, але згодом Луна залишилася жити з нею.

«Луна підірвалася на передовій з бійцями в автівці. ЇЇ вивезли в Запоріжжя, прооперували коштом волонтерів, а мене попросили виходити її. Потім вона так і залишилась зі мною. Тепер допомагаємо одна одній,» – зазначила ветеранка.