Запорізький краєзнавець поділився унікальними світлинами
Ретро-світлини Павло-Кічкас - це ще ті раритети, пише запорізький гід та краєзнавець Роман Акбаш. Тому у його розповідях їх можна побачити доволі рідко. Однак, деякими світлинами він все ж поділився.
Читайте також: Потягом керує малеча – рівно 52 роки тому у Запоріжжі відкрилася дитяча залізниця
«Ось такі фото надіслала мені читачка Наталія Черкасська. Ділюся з вами. На фото все підписано. На них і вже неіснуючий кінотетар «Авангард». Ще в радянські часи він був трохи перебудований, а в нашому столітті – зовсім знесений», - розповідає Роман Акбаш.
До речі, на деяких фото можна побачити підпис – 11 селище. Чому саме така назва? Цьому Роман Акбаш теж дав пояснення. Насправді таких селищ було значно більше – півтора десятки (і навіть трохи більше). Усі вони з’явилися наприкінці 1920-х – на початку 1930-х років. І всі вони призначалися для будівельників та працівників Дніпрогесу та підприємств запорізького проммайданчика.
Перші п’ять селищ були розбиті на Правому березі. Найвідоміші та капітальні – № 2 (від головної контори Дніпробуду, («Дніпроенерго) до вулиці Каховської) та № 4 (з іншого боку нинішньої Гребельної, околиці сучасних бульвару Вінтера та Кіяшка). Тільки одна будівля нині нагадує про Третє селище – це станція «Дніпробуд-1» у районі вулиці Рельєфної. І нічого не залишилося, наприклад, від П’ятого, який складався із землянок та бараків – знаходився вздовж Дніпра, нижче за сучасний Вінтер у районі «Сільпо»).
Інші з цих селищ знаходилися на Лівому березі. Починалися вони усім відомим Шостим, тягнулися до проммайданчика, а потім звідти розгорталися до того ж селища № 6.
«Сьоме» – територія за селищем № 6, у бік Павло-Кічкаса, в районі колишнього юридичного інституту. Останні бараки селища були знесені наприкінці 1970-х.
«Восьме» – існує досі район між Північним шосе та вулицею Єнісейською.
№ 9 та 10 – вже неіснуючі барачні селища, нині – територія відвалів та промзони.
Селище № 11 – «запоріжсталівський» (пізніше – при шамотному, нині вогнетривкому, заводі). Його супутником пізніше стало Нове 11-е селище, воно ж – Ново-Одинадцяте. Фактично вони існують і досі. Це район Фільтрової, Оптимістичної, Глазунова, Історичної, Вроцлавської, Вогнетривкої та інших вулиць Павло-Кічкаса.
Читайте також: Знав Шевченка та лякав московитів - які легенди зберіглися про козака, на честь якого назвали скелю на Хортиці
Селище № 12, а також Нове 12-е, воно ж -12-е Північне: забудовувалися в різні періоди, але проіснували до 1960-х років. Розташування – вздовж вулиці Скворцова, з північного боку. Нині – гаражі та промзона.
Селища № 13-А та 13-Б – барачні, почали забудовуватися у 1930-ті роки Останні бараки знесли у 1980-ті. Зараз на їхньому місці – різні підприємства, житлової забудови немає. Територіально це зараз Заводський район: вулиці Цимлянська, Гаражна, Тролейбусна, Екскаваторна, Експресна тощо.
№1 4 – одне з найбільших селищ Дніпробуду. Займало більшу частину нинішньої території Вознесенівського району. Тутешню, переважно барачну, забудову знесли у 1970-ті роки. У межах колишнього Чотирнадцятого, наприклад, знаходяться вулиці Кам’яногірська, Матросова, Сєдова, Брянська, Суворова.
П’ятнадцяте селище – барочне й нині неіснуюче. Знаходився вже по сусідству з Шостим – за вулицею Рекордною, в районі Південного шосе та алюмінієвого комбінату.
Також ми публікували фото, як виглядало Запоріжжя 80 понад років тому, під час німецької окупації.
Джерело: Роман Акбаш
