Запоріжанка Юлія Лекаркіна попри війну ризикнула відкрити власний бізнес
Попри війну та всі наявні ризики, українці продовжують створювати нові бізнеси та розвивати вже наявні. Сьогодні розповідаємо про Юлію Лекаркіну, яка торік відкрила кав'ярню-кондитерську AirFlow із крафтовими смаколиками на проспекті Соборному, неподалік від зупинки "вулиця Сталеварів".
Про мотивацію, шлях до відкриття бізнесу та плани на майбутнє читайте в ексклюзивному інтерв'ю zprz.city.
Читайте також: Раніше шила купальники, а тепер речі для військових - запоріжанка волонтерить та відкрила власну справу
- Як у вас виникла ідея відкрити власний бізнес? Це випливло з вашого хобі?
- За освітою я практичний психолог і працювала 13 років у школі. Після другої декретної відпустки я вже до школи не повернулась. Знаходячись у відпустці я почала шукати себе і будувати власний бізнес, тільки не знала де саме. І почала цікавитись кондитерською справою.
Два роки я була домашнім кондитером, працювала вдома, а минулого року отримала грант і відкрила точку продажу у торговельному центрі Амсторі. Ми пропрацювали чотири місяці й потім вирішили масштабуватись до кав'ярні.
- Чому вирішили змінити сферу діяльності?
- Я назву це професійним вигоранням. Я зрозуміла, що мені буде дуже важко працювати далі, через емоційне виснаження. Тому знайшла себе у такій творчій, кондитерській сфері.
Я почала дуже фундаментально, як на мене. Дуже серйозно підійшла - знайшла фотографа, SMM-ника, щоб створити сторіночку, відзняли все. На той момент я розуміла, що буду спеціалізуватись на макаронах. Я спробувала макарони випікати до того як я їх спробувала взагалі. Я їх ніколи не куштувала.
Всі розпочинають однаково, у всіх один шлях і всім так рекомендують починати - ти починаєш зі свого найближчого кола друзів. Серед моїх друзів були люди з досить великою авдиторією, наприклад Андрій Величко, він робив мені безкоштовну рекламу, за що я йому дуже вдячна. І так через друзів в мене вже почала створюватись вже своя клієнтська база.
Дуже успішно я зайшла на крафтові ярмарки, найперший був "Консервація", який у 2021 році пройшов на проспекті Маяковського. Я була не з консервацією, але сама ідея була в тому, що продукт крафтовий, авторський, це маленьке виробництво. Тоді я дуже розширила свою авдиторію та клієнтську базу, тому що я робила дегустацію. Це було цікаво, я відпрацьовувала сезонні смаки, люди куштували і казала що заходить, а що ні. Це завжди дає змогу одразу побачити першу реакцію, бо більшість людей не залишає відгуки, навіть якщо їм все сподобалось.
В мене як раз планувався ярмарок в "Аврорі" на 8 березня 2022 року. Але він не відбувся. В цілому ярмарки дали мені дуже великий поштовх, який зародив в мені впевненість, що я роблю те, що відкликається у людей.
- Як відкрили точку видачі в Амсторі?
- На початку повномасштабного вторгнення я призупинила діяльність, виїхала за місто на дачу з родиною. Проте періодично ще приймала замовлення, наприклад, робила макарони для кав'ярні "Арабіка" на Бородинському. Вони, фактично, були поштовхом інколи повертатись додому і готувати.
Але це було точкове, я майже нічого не робила, жила на дачі та вирощувала помідори. Але мріяла та візуалізувала, що я хочу зробити, куди рухатись. У нас життя одне, це зрозуміло, коли над головою літають ракети. Ти розумієш, що тебе може не бути і хочеш витрачати час як ти хочеш.
Тоді я зробила папку на Pinterest, з референсами на кав'ярні. Десь влітку я почула, що у нас є можливість отримати грант.
- Це грант від Центру зайнятості, на підтримку малого бізнесу?
- Так, ми з ними дуже тісно співпрацювали. Ну, я не одразу звернула на це увагу. Почитала, подумала, що на кав'ярню мені все одно не вистачить. Але продовжила шукати далі, як себе реалізувати, бо сидіти вдома для мене - не варіант. Я почала писати бізнес-план на відкриття торговельного острова в торговельному центрі.
В нашому місті такого в принципі нема. А якщо є, це все ж не ті десерти, які у нас. Мені хотілось зайти з чимось унікальним, ручної роботи.
Я написала грант, пройшла співбесіду, отримала позитивний відгук у вересні й почала чекати, поки мені дадуть гроші. І весь цей час сплачувала податки, бо відкрила ФОП, коли мені погодили грант. Коли ти розробляєш бізнес-план, ти розраховуєш з першого дня, а гроші то отримаєш лише через пів року. Те, що я вже відкрилась пізніше - це мої проблеми. Грант - це кредит від держави, я всім про це кажу і всі мають про це знати.
Чекала я три місяці, а дізналась про те, що гроші прийшли аж 2 січня 2023. Ми зрозуміли, що тепер маємо відкритись до 14 лютого.
- Це були грантові умови чи власне бажання?
- Ні, не грантові, просто хотіли встигнути відкритись перед святом. "Та ні, це нереально за місяць", але ми всі спрацювали й все зробили. І відкрились 11 лютого. Спочатку все йшло добре, а потім попит почав знижатись.
Моя помилка була, що я хотіла зайти в саме цей Амстор, а поки ми дійшли до початку робіт, потрібна нам ділянка вже була зайнята. Ми взяли іншу, але вона була менш вигідна. А потім через постійні тривоги ми почали йти в мінус, бо у нас кондитерка, це не те, що можна довго зберігати.
Ще в березні ми з чоловіком почали розмовляти про закриття закладу. Коли він вперше про це сказав, я відповіла "Ти що, це ж як моя дитина". Але вже у квітні ми почали йти до того, що ми трансформуємо заклад. І умови гранту ми не порушували при цьому.
- Як знайшли приміщення для закладу?
- Я хотіла таке місце, де мені б самій було зручно і комфортно знаходитись. Ходила, шукала, думала чи хотілося б мені тут випити каву. У нас було два місця, між якими ми обирали, але врешті зупинились на цьому. Ми дуже добре знайшли спільну мову з власницею. Та і розташування дуже впливає на те, який буде трафік людей. У травні ми вже мали на руках договір про оренду тут.
- Яка у вас продукція тут? Чи продовжуєте виготовляти кондитерку досі?
- Ми все виготовляємо самі, це наша фішка. Всі питають, чим ми відрізняємось, але кожен заклад відрізняється своєю філософією і концепцією. Кав'ярня має бути таким місцем, де людина захоче провести свій час. Бо час - найдорожче, що у нас є. І якщо хтось обере саме наш заклад - значить це чогось варте. І у нас є унікальна десертна пропозиція і її ми можемо пропонувати, тільки виготовляючи власноруч. У нас на цьому акцент, ми постійно розширюємо лінійку, тестуємо нові смаки.
Чи виготовляю я досі? Так. Я продовжую пророблювати, все куштую кожен день, ревізую. У нас працюють кондитери, але всі нові проробки роблю я. Я кожен день тут.
Читайте також: Все робив власноруч - мешканець Запоріжжя відкрив атмосферний заклад завдяки гранту від держави
- Це дуже круто, що ви настільки залучені в роботу.
- Мені завжди хотілось мати якийсь сімейний бізнес. В цілому так і вийшло, в мене чоловік працює в будівельній сфері, от зараз приїде, будемо робити заміри на літній майданчик. Він також мені знайшов прораба, з яким ми співпрацювали.
Я прожила весь процес будівництва. Я знаю тут все, можу розповісти, що це фрезерований МДФ, це стабілізовані квіти, де ми взяли плитку, який в нас бетонний вмивальник. Я була тут з першого дня і я тут по сьогодні. Ну мені це подобається - це не перший ремонт, який я проживаю.
- На дизайн закладу вас теж надихнули якісь референси?
- Нам робив київський дизайнер, мені його порадив мій знайомий з Одеси, власник 8 кав'ярень OceanCoffee. Ми прям намалювали дизайн з першого разу, дуже добре порозумілися. При чому, спілкувались лише телефоном, я розповіла, що я хочу. Спочатку ми малювали схематично, по моєму документу, де була вся концепція закладу. Ну і плюс референси з Pinterest.
Все намалював з першого разу, тільки барну стійку ми додали вже потім, ще стільці в холі. Але це були мінімальні правки.
- А на що витратили грантові кошти?
- На обладнання для кондитерки - на піч, міксер, також на орендну плату, меблі та кондитерські вітрини. Одна ось тут, а інша вдома в гаражі стоїть. Чоловік каже "Давай продамо", а я кажу, що "Ні, я ж ще буду розвиватись, я на цьому не зупинюсь". Тому, вона ще чекає свого часу.
- А плануєте розширюватись?
- На сьогоднішній день ні, але я розумію, що так. В нас ще нема літнього майданчика, от коли зробимо його - це буде логічне завершення, до якого я маю цей заклад підвести. А далі я ще більше буду розвивати кондитерку. І коли ми вийдемо на більші оберти, саме кондитерки, я планую окремо відкрити цех.
- Для виготовлення кондитерської продукції?
- Так, щоб забезпечувати нашу вітрину і співпрацювати з іншими кав'ярнями. Але це трошки фінансовий момент. Тому що лише за комунальні послуги тут мені я сплачую 26 тисяч на місяць. Тому я розумію, що зараз ще немає сенсу переїжджати, але я планую. І я будую собі такий план, що це повинно бути приміщення, яке виконуватиме декілька напрямків - кондитерка на вітрину, на замовлення і навчання.
- Хочете відкрити школу?
- Так, онлайн та офлайн. Офлайн треба, але розумію, що на зараз все-таки актуальніше буде онлайн. За три роки в кондитерці я теж багато чого розумію. Так, у мене немає професійної освіти, я задумувалась піти, але зараз вже не дуже. Я відвідую майстер-класи, я підвищую кваліфікацію.
Я не розумію якихось хімічних процесів у приготуванні, не можу сказати на що розпадається білок, але знаю на якому етапі треба додати цукор, щоб воно працювало. Я можу навчати, мені є чому навчити людей. Я своїх кондитерів навчила з нуля, тому, чом би й ні.
- Коли ви планували ще точку в Амсторі, чи були такі люди, які відмовляли? Чи навпаки, всі підтримували?
- Та ні, були ті, хто відмовляли. Але я така людина, що якщо я хочу - я зроблю. Найголовніше, що мене підтримав чоловік. Батьки теж не відмовляли. Були знайомі, які мені казали, що гра з державою - таке собі, оці всі гранти, навіщо туди взагалі "рипатись".
Але на сьогоднішній день я не жалкую, що відкрила ту точку. Тому що це для мене був перший крок. Якби я його не зробила, можливо і кав'ярню не відкрила б.
Це все одно було складно, але я хоч щось вже розуміла - куди сплачуються податки, які вони, що таке КВЕДи і т.д. Спочатку це все дуже складно - знайти постачальників, наприклад. Це зараз вони до мене приходять, і я між ними обираю.
- Відкриття кав'ярні окупилось для вас? Принаймні в емоційному плані.
- В емоційному так, а в грошовому я не знаю скільки тут треба працювати, щоб все окупилось. Багато хто, не пов'язаний з бізнесом, наприклад, домашнього кондитера, думає "о зараз почну випікати і до мене черга вистроїться". Ще постійні вкладення, щоденні. Я працюю тут без зарплатні, мені б хоч на морозиво собі заробити.
У лютому ще мене запросили як спікера в ЗНУ, розповісти про побудову бізнесу для студентів готельно-ресторанної справи. І я готувала порівняння 3д-макету, який ми робили до відкриття, і того, що в підсумку вийшло. Я потім підбігла до чоловіка і кажу "Диви, воно однакове, ми насправді зробили те, що хотіли!".
Це правда, більше про емоційне. Про амбіції, самореалізацію. Але це дуже тяжко, я кожного дня тут, я рік не була у відпустці, і це дуже важко. І вона не планується, бо розумію, що кожен день щось нове.
- І ви не вигораєте з цього?
- Вигораю, постійно. До вихідних я вигораю, у вихідні намагаюсь відпочити, а з понеділка я вже більш-менш. Інколи даю собі "передих" пару днів, відпочити. Знаходжу щось нове, надихаюсь, запалююсь по новій. Я і вигораю швидко, але я знаходжу знову щось, що запалює цю іскру.
Та і це про відповідальність, це щоденна робота над собою. Я зараз займаюсь спортом і спорт для мене зараз не тільки про здоров'я, а й про свою силу волі. Тобі здається, що ти вже не можеш, а ні, ти ще таки можеш. Так і в бізнесі, ти вже побудував це, від тебе залежить багато людей. За що давати зарплати, сплачувати оренду. А як нема робітника - встанеш і сам будеш працювать, як я і роблю.
- Який момент найбільше запам'ятався зі створення, відкриття, подальшої роботи кав'ярні?
- Я завжди згадую співбесіди з нашими працівниками. Тому ми проводили співбесіду ще коли йшло будівництво приміщення. Я почала шукати персонал ще у вересні, і кожен раз дата відкриття відсувалась. Наша співбесіда була прибизно в такій обстановці - в приміщенні ще брудні роботи, все в штукатурці. В залі стоїть столик, я перевертала велике відро, клала зверху шматок листа OSB, пакети зверху, щоб можна було сісти. І такі лавки робила одна навпроти одної. І коли приходила людина на співбесіду, а я їй кажу "ви тут сідайте обережніше, по центру, бо це як гойдалка, якщо сядете не з того боку, то впадете" - це була перша перевірка на стресостійкість. Дуже шкода, що я це лише не знімала.
І я розуміла, що люди повинні повірити у мій проєкт. Це зараз, коли все вже готове, люди можуть подивитись, як воно все працює. А тоді ще нічого не було, тільки план, картинки.
- А якійсь люди з перших співбесід досі тут працюють?
- Так, тут працюють бариста, дві офіціантки, два кондитера та прибиральниця. І ще SMM-ниця та бухгалтер теж з першого дня. Команда у нас в цілому на 15 людей.
Тобто, 8 з них працюють від самого початку. Це люди, які в мене повірили. Але навіть ті, хто пішли - ми з ними розійшлись на гарній ноті.
- Ви шукали людей з досвідом?
- Насправді, ні. Я не спиралась на досвід. Лише баристу шукала з досвідом, намагалась знайти людину, яка має бажання розвиватись, щось розуміти в каві. Зараз у мене така людина працює. Більше спираюся на особисті якості. Так, бувало, що з деякими людьми не вгадувала, але ми з ними і попрощались одразу на початку.
Наприклад, дівчина, яка у мене зараз працює кондитером, пробувалась на офіціантку. Я їй відмовила, але людина готова була працювати будь-ким, лише у нас. Я запропонувала їй піти на кондитера. Хоча досвіду не було, вона адміністратором в EVA працювала. І вона по сьогоднішній день працює, ми їздили на навчання в Київ з нею. Це дуже круто, що знайшли таку сферу, де людині ще й хочеться розвиватись.
На баристу проходили співбесіди в два етапи - спочатку зі мною, а потім, щоб перевірити навички, зі знайомим, у якого є маф з кавою. Не всі туди доїжджали, це правда. Одного разу дівчинка захворіла під вечір і ми весь наступний день залишились без баристи. Я пропрацювала тоді на касі, одна з офіціанток робила чай. Але 98% людей, коли чули, що ми можем зробити лише чай або еспресо, не йшли, все одно залишались.
Раніше ми також розповідали про бізнесмена Едуарда Авзалова, який заснував компанію з будівництва енергоефективних будинків "Український дім".
Фото з архіву Юлії Лекаркіної
