Понад рік з початку повномасштабної війни радіотелефоністка пропрацювала у прифронтовому Оріхові
Ірина Бараненкова – радіотелефоністка пожежної частини Оріхова ГУ ДСНС України у Запорізькій області.Ірина розповідає, що ще з самого дитинства дивилася на свою тітку, яка працювала в місцевій пожежній частині диспетчером та мріяла у майбутньому також стати частинкою рятувального підрозділу.
Понад рік з початку повномасштабної війни Ірина пропрацювала у прифронтовому місті. Її історію розповіли у пресслужбі ГУ ДСНС України в Запорізькій області.
Обстріл міг початися у будь-який момент
«Моя зміна припала на другий день повномасштабної війни - 25 лютого… ми прийшли на роботу в повній розгубленості й невідомості, що буде далі. Але усі все одно були готові до виконання своїх службових обов’язків. З того дня ускладнилися умови праці тим, ми перебували в постійній напрузі, бо у будь-який момент міг початися обстріл і невідомо як довго він триватиме. Також це супроводжувалося постійними перебоями у зв’язку, або він взагалі зникав. Хлопці їдуть на виклик, а зв’язок по радіообміну поганий, мобільного взагалі немає», - згадує Ірина.
Жінка каже, що після таких чергувань довго відходила вдома, коли можна було дати собі право на слабкість. Через сльози випускала свої емоції і ставало на якийсь час легше. На наступне чергування збирала себе у купу та йшла виконувати свою роботу.
Найскладніший день
До серпня 2023 року рятувальниця продовжувала жити та працювати в Оріхові. Сьогодні ж продовжує нести службу у Запоріжжі.
«Найскладніший емоційно день був, коли стався перший масований обстріл міста. Наші рятувальники поїхали у село поблизу Оріхова на ліквідацію пожежі і потрапили під обстріл. Я довго не могла до них додзвонитися, щоб дізнатися чи вони доїхали до потрібної адреси. Потім, коли вже нарешті з’явився зв’язок і мені вдалося додзвонитися - я почула вибух у слухавці. В цей момент ніби життя зупинилося на якийсь час... Слава Богу, ця історія закінчилася добре, хлопцям вдалося сховатися та вберегтися», - ледь стримуючи сльози ділиться спогадами жінка.
Підтримати та заспокоїти
За словами героїні радіотелефоніст це професія яка поєднує в собі ще й уміння психолога.
«Коли я приймаю дзвінок від заявника, у якого вже істеричний стан, то стаю ненадовго психологом, бо треба правильно підібрати слова, підтримати людину та заспокоїти. Ставлю потрібні запитання, щоб людина приходила у себе та більш реально розуміла, що відбувається і чітко могла пояснити усі обставини ситуації, аби якнайскоріше наші підрозділи змогли надати допомогу», - розповіла Ірина.
Як напевно і в кожної людини, яка вимушена була поїхати зі свого міста чи села Ірина чекає того дня, коли зможе повернутися додому.
«Хочеться, аби якнайскоріше закінчилася війна і я повернулася працювати у свою рідну пожежну частину», - підсумувала героїня.
Раніше ми розповідали про диспетчерку ДСНС із Запоріжжя Ірину Ткаченко, яка допомогла дітям вибратися з палаючого будинку.
