У Запоріжжі стартує проєкт для дівчат та дружин, що чекають своїх коханих з війни
У Запоріжжі створили групу підтримки для дівчат та дружин, що чекають своїх коханих з війни.
Проєкт реалізують ініціативна група "Активна громада" та Спілка ветеранів Запорізької області. Координаторка групи - психологиня ВІ "Активна громада" Анна Єрьоменко, яка є дружиною військового, і також чекає коханого чоловіка.
Про важливість такого проєкту журналістка zprz.city поспілкувалася з психологинею ВІ "Активна громада" Анною Єрьоменко та комунікаційницею "Спілки ветеранів Запорізької області" Анною Толіч.
"Підтримуюча група - це формат для жінок, які мають приблизно однакову соціальну модель - вони є дружинами або дівчатами чоловіків, які знаходяться на фронті, тобто, вони перебувають в стані очікування. А значить, наші запити, думки, стани можуть бути дуже схожими. Психологом буду я в цій групі, але я також буду й учасницею, бо так само маю чоловіка на війні. Таким чином підтримуюча група є терапевтичною, бо ми підтримуємо одна одну і допомагаємо емоційно одна одній", - каже Анна Єрьоменко.
"Важливо ділитися з тим, хто може тебе зрозуміти"
У групі буде десять учасниць. Зустрічі проводитимуться протягом двох місяців і триватимуть по дві години.
"Група не може бути великою, це має бути до десяти людей - для того, щоб кожна учасниця могла розкритися, проговорити свій стан та емоції. Ми, звичайно, не засікаємо час, але розуміємо, що за дві години зустрічі кожна дівчина має мати змогу висловитися. З іншого боку, ця група має бути достатньо такою інтимною, і до 10 людей - це якраз та мікрогрупа, в якій ти можеш почувати себе в безпеці, в прийнятті", - каже Анна Єрьоменко.
Часто жінки, які чекають своїх коханих з війни, стикаються з нерозумінням своїх рідних чи подруг, бо ті не мають такого досвіду. Підтримуюча група стане для них тим самим місцем, де можна поділитися своїми переживаннями та отримати розуміння та підтримку.
"Важливо поділитися своїми переживаннями з тими, хто дійсно може тебе зрозуміти, тому що вони в таких самих умовах. В цьому і полягає цінність підтримуючих груп - там не треба бути менторкою, яка пройшла цей шлях і все знає. Ми ще проходимо цей шлях. Сьогодні я можу бути в ресурсі, а завтра ні. І в підтримуючій групі ми одна одну можемо підтримати і "полікувати".
Наприклад, сьогодні якась дівчина переживає за свого коханого, а я такий досвід пройшла тиждень тому - мені не дзвонили три дні, і я пережила своє персональне пекло. І я можу сказати що зі мною таке вже було. Тут важливо не хвалитися досвідом, бо цей досвід - він не є позитивним насправді. Очікування воно дуже виснажливе, але розуміти, що я з цією історією не сама - це вже допомога", - каже Анна Єрьоменко.
Тепле коло підтримки
У підтримуючій групі дівчата розкриваються, здружуються, і утворюється тепле коло підтримки, зазначає комунікаційниця "Спілки ветеранів Запорізької області" Анна Толіч, яка вже була учасницею подібної групи онлайн.
"Я також чекаю свого коханого з війни, і вже брала участь у подібній групі, але це було онлайн. І хотілося зробити щось подібне у нашому місті, але щоб це були зустрічі в офлайні, бо це, мені здається, набагато тепліше.
Ти відчуваєш, що ти не одна, що є такі ж як ти жінки, які переживають схожий досвід, ти можеш запитати поради, і лише за рахунок цього тобі стає легше. В моєму вузькому колі немає жінок, які чекають чоловіків з війни, тому мені було дуже важливо знайти тих, з ким я могла поділитися тим, що мені болить", - поділилася Анна Толіч.
Говорити не тільки про чоловіка, а й про себе
До речі, необхідну кількість учасниць організатори набрали всього за два дні. Це свідчить про те, що такі проєкти дійсно важливі та необхідні.
"Основне питання, яке ми задаємо на таких зустрічах - "Як ти?". Як ти сьогодні, як пройшов твій тиждень? Часто жінок, які очікують, запитують більше про чоловіків, і ми можемо часто забувати про себе і питати: як я? Чи слухала я себе сьогодні або на цьому тижні, що я відчуваю - не тільки в контексті чоловіка, а що я відчуваю як жінка, як мама, як подруга. Тому що я не тільки дружина чи дівчина - у мене є багато інших соціальних ролей, як і в будь-якої жінки, яка прийде до нас на зустріч", - каже Анна Толіч.
Упродовж двох місяців нові учасниці до групи додаватися не будуть, кажуть організатори. Але після закінчення проєкту він, по суті, не закінчиться.
"Такий проєкт не може бути дуже довгостроковим - підтримка має бути як певні "милиці", коли тобі боляче ступати. Коли ми даємо цю підтримку, певним чином ці відчуття пропадає, і далі людина зможе сама йти жити своє життя.
Але після підтримуючих груп жінки стають друзями, бо спочатку в них є принаймні одна точка співпадіння. А на другій-третій-четвертій зустрічі жінки розуміють, що точок доторку в них ще більше. І що можна говорити не тільки про чоловіка, який на фронті, а й про себе. І далі можуть народжуватися інші проєкти", - каже Анна Толіч.
Раніше ми розповідали, як правильно спілкуватися з рідними та знайомими, що повернулися з фронту.
Фото: Віктор Петрович, надані Анною Толіч
