Серпень 1963 року став бенефісом великого заводу
Перед вами – раритетна фотографія з історії будівництва в Запоріжжі. Цю світлину свого часу нам надала запоріжанка Катерина Ткаченко.
1951 рік. Підсобні робітники мулярів Галя, Катя та Олена на спорудженні будинку на вулиці Трегубенка
По правді кажучи, вулиця тоді називалася Кагановича. А за 8-10 років до того німецько-фашистські окупанти дали їй ім'я Гете. І хоча в СРСР за Сталіна Гете призначили головним німецьким поетом, зрозуміло, що після деокупації доля цього найменування була вирішена. Замість класика німецької літератури вулиці повернули ім’я живого класика сталінського режиму.
Читайте також: Обличчя міста: знайдені фотографії людей, які будували знакові споруди Запоріжжя
У 1957 році Лазар Каганович устряв у спробу змістити з посади першого секретаря ЦК КПРС Хрущова. У результаті самого Кагановича в кінці червня 1957 року вигнали з усіх постів, а 13 липня ще й уліпили сувору догану з занесенням в облікову картку «за поведінку, не достойну звання члена КПРС, за знущання над підлеглими співробітниками».
Під роздачу потрапила й вулиця в Запоріжжі. 6 липня 1957 року їй дали, здавалось би, аполітичну й непідвладну коливанням генеральної лінії партії назву – Фестивальна (імовірно, на честь прийдешнього Всесвітнього фестивалю молоді та студентів, що відкривався в москві за три тижні).
Читайте також: Зелень та квіти: як виглядав мальовничий "півкруг" на правому березі Запоріжжя в минулому столітті - фото
20 червня 1963 року помер колишній директор «Дніпроспецсталі» Олександр Трегубенко. І хоча йому не було ще й шістдесяти, цей директор устиг покерувати заводом мало не чверть століття й вийти на пенсію.
Олександр Трегубенко – у центрі в темному костюмі
Менше ніж за два місяці по смерті Олександра Трегубенка – 15 серпня 1963 року - його ім'ям назвали вулицю в центрі Запоріжжя. Як ви зрозуміли, колишню Кагановича – Гете – знову Кагановича – Фестивальну. І, нарешті, Трегубенка. Ця остання назва тримається найдовше – сьогодні їй виповнилося вже 60 років.
Вулиця Трегубенка в наш час
Вибір вулиці для увічнення пам'яті Олександра Трегубенка, загалом, логічний. На її розі з проспектом уже стояв будинок (Соборний, 185), де жили інженерно-технічні працівники «Дніпроспецсталі» і сам Олександр Трегубенко. Будинок так і називався: «дом ИТР», а по-народному - «дворянське гніздо».
Будинок інженерно-технічного персоналу «Дніпроспецсталі», 1949 рік. Поруч споруджувався кіноконцертний зал
Той же будинок у сучасному вигляді
Між іншим, з цією спорудою стався історичний курйоз. Наступного дня після присвоєння вулиці імені Трегубенка «дворянське гніздо» потрапило до хроніки пригод. 16 серпня 1963 року газета «Индустриальное Запорожье» вийшла з заміткою «Вогонь відступив» - про пожежу в будинку, де тривалий час жив Олександр Трегубенко.
Елітний будинок міг постраждати від папіроси
Ось текст цієї публікації.
«На балконі четвертого поверху будинку № 185 на проспекті Леніна лежали речі. І нічого б не сталося, не впади сюди недопалок від папіроси чи незгаслий сірник.
Запах гару почув машиніст «Дніпроспецсталі» Дей-Дей, коли вийшов на свій балкон. Він поліз на дах і побачив, що на балконі квартири № 20 вирує полум'я.
Часу гаяти не можна було. На допомогу приспів пенсіонер В. П. Гаврилюк, поспішили працівник гастроному № 4 Беух з вогнегасником, випускник машинобудівного інституту І. Трегубенко (очевидно, син Олександра Трегубенка, майбутній майстер на «Дніпроспецсталі»), з вогнем боролися майже всі мешканці будинку. Виявилося, що вода є лише на першому поверсі. Жінки вишикувалися ланцюжком і передавали з рук у руки відра, каструлі, бутлі з водою. Їхньою старшою була 76-річна М. С. Соха.
І полум'я відступило, хоча двері, що вели до кімнати, майже згоріли.
Господарка квартири – лікарка К. З. Лівертовська – була на роботі і нічого про все це не знала. А коли розповіли їй, від хвилювання, від глибокого почуття вдячності не могла знайти слів, щоб подякувати людям за їхню мужність, героїзм, за їхню душевність, чуйність».
Читайте також: Продовжувачі металургійної династії розповіли, чому обрали «Запоріжсталь»
А на «Дніпроспецсталі» тими днями знімали кіно. Робоча назва фільму - «Його величність робітничий клас». Цю фразу, сказану Хрущовим, підхопили запопадливі пропагандисти, а ще - митці-кон'юнктурники. Художники малювали картини з такою назвою, композитори писали пісні… Підключилися й кіношники. Щоправда, фільм, який знімали на «Дніпроспецсталі», вийшов на екрани вже як «Космічний сплав». Слави «Весны на Заречной улице» він не зажив та й узагалі нині майже забутий.
Знімальна група фільму «Космічний сплав» на «Дніпроспецсталі»: режисер Тимофій Левчук, актор театру імені Щорса В. Мухін, народний артист СРСР (1973) Олександр Ханов, оператор Володимир Войтенко
Момент зйомок фільму «Космічний сплав» на «Дніпроспецсталі»
«Не годиться» (режисер до актора Олександра Ханова, який виконував головну роль - Івана Шапкіна), - газета «Индустриальное Запорожье про нелегкі трудові будні кіношників (18 серпня 1963 року)
Читайте також: Мав бути з басейном: архітекторка розповіла, як проєктували один з найкрасивіших палаців культури Запоріжжя
І навіть профілакторій «Дніпроспецсталі» (5 серпня 1963-го йому виповнилося 5 років, збудований з ініціативи Олександра Трегубенка) у ту серпневу пору не лишився, як би тепер сказали, поза стрічкою новин.
17 серпня 1963 року «Индустриальное Запорожье» надрукувало подяку відпочивальників феноменальному окулісту Матвію Гулякову
До речі, можливо, і на честь цього блискучого лікаря з неймовірною долею варто назвати вулицю в нашому місті.
Фото: архів Катерини Ткаченко, архів редакції, Facebook, wikimapia.org
