Туристичний інформаційний центр головними подарунками до свого 5-річчя зробив сертифікати на дві екскурсії
Радість з працівниками Туристичного інформаційного центру з нагоди його першого маленького ювілею розділили запоріжці, які виграли сертифікати на екскурсії відомої гідеси Валентини Вініченко “Вперед у минуле” та випускника Школи Гідів Івана Мотильова “Маленький Париж”.
Читайте також: У Запоріжжі плаский будинок і не зразу пізнаєш
Окрім можливості відвідати одну з двох екскурсій від найкращих гідів, протягом тижня можна було також виграти фірмовий мерч з айдентикою Запоріжжя або лімітовану листівку спеціально до Дня народження Туристичного інформаційного центру. Для цього треба було зайти у центр і витягнути фант.
За ці 5 років ТІЦ став організатором багатьох крутих проєктів. Серед них - музичні фестивалі Запоріжжя Jazzy та Khortytsia Freedom, Туристичний Форум, Школа Гідів, Перший Жіночий Форум, виставки на фасаді будівлі ТІЦ "Плакати воєнного часу" (спільно з BIRUCHIY contemporary art project), екскурсії з гідами, численні івенти у “Сучасному хабі Запоріжжя”(психологічні тренінги, арттерапії, заходи з розвитку бренду, молодіжні ігри тощо).
З початку широкомасштабного вторгнення росії Туристичний інформаційний центр закрив свої двері для відвідувачів, але не припинив свою роботу — тут розміщувався волонтерський центр. В залі, де проводилися виставки та різноманітні івенти, знаходився склад одягу та продуктів харчування.
На початку жовтня ТІЦ планував відновити свою роботу у повному обсязі. Але буквально напередодні запланованої дати у їх будинок по проспекту Соборному влучила ворожа ракета, яка зруйнувала під’їзд і приміщення, в якому у радянські часи знаходилася культова кав’ярня “Маленький Париж”. Ні про яке відновлення роботи на той час не могло бути і мови.
Читайте також: Запорізька гідеса всі донати за свою екскурсію витратить на благородну справу
Згодом ТІЦ започаткував проведення виставок плакатів воєнного часу на фасаді приміщення (плакати також розміщують на спеціальних площах на проспекті Маяковського та у деяких районах міста). Цьогоріч відновили і проведення виставок всередині будівлі. Але під час повітряної тривоги відвідувачів в ТІЦ не пускають.
Сьогодні зранку в Туристичному інформаційному центрі було багатолюдно — це на екскурсії Валентини Вініченко і Івана Мотильова прийшли запоріжці, які виграли сертифікати. Усіх щиро привітав директор ТІЦ Олексій Каніщев. На пам’ять щасливчики отримали пам’ятні подарунки, зокрема екосумки з айдентикою Запоріжжя.
У Олексія Каніщева zprz. city запитала, які досягнення центру він вважає найголовнішими за 5 років.
- По-перше, що усі ці 5 років ми працюємо, не зупиняємось. Навіть якщо у нас є якась перерва, пов’язана з вимушеними обставинами, ми будуємо плани, розробляємо проєкти, які реалізовуємо, доводимо до логічного кінця — презентуємо людям.
По-друге, що наша команда зростає. До початку широкомасштабного вторгнення у нас було три повноцінні відділи — на проспекті Соборному, в Міжнародному аеропорту “Запоріжжя” і на залізничному вокзалі.
У квітні минулого року планували відкрити ТІЦ на Хортиці — щоб у тісній співпраці з Національним заповідником “Хортиця”, у рамках їх програми “Реновація”, зробити якісними туристичні послуги у туристичній частині заповідника. Тому що Хортиця — це дійсно туристичний магніт Запоріжжя. Туристи там повинні почуватися комфортно, і там має бути максимум інформації для них.
ТІЦ і працює для того, щоб надавати інформаційні послуги туристам. Але через війну цей проєкт довелося відкласти.
Я також пишаюся тим, що наша команда, крім туристичної діяльності, займається ще й культурою, сучасним мистецтвом. Організовуємо виставки плакатів просто неба, проводимо виставки у хабі. Наші заходи — це величезна частина роботи, якою ми займаємось, - зазначив Олексій Каніщев.
Фото на пам’ять — і дві групи пішли на прогулянку по Запоріжжю. Валентина Вініченко провела авторську екскурсію “Вперед у минуле” від ТІЦ до бульвару Шевченка, а Іван Мотильов розповідав про таємниці нинішньої площі Маяковського.
До речі, Валентину Степанівну знають як “гіда під парасолькою” (вона завжди бере з собою на екскурсію цей аксесуар), а Іван працює під брендом “гід у каптурі”.
Валентина Степанівна, до речі, прийшла на екскурсію з невеличкою валізою ще радянського часу, вміст якої деякий час був таємницею для екскурсантів.
І лише у дворі, де розташований давно не працюючий занедбаний фонтан, гідеса почала діставати з валізи раритети, з допомогою яких повертала запоріжців у минуле.
Читайте також: Запорізькі волонтерки сплели розлючену вишиванку
Це, зокрема, вишиті невеличкі панно, які прикрашали стіни в квартирах та будинках, шифонові хусточки.
А ще - “Книга о вкусной и здоровой пище” зі “смачними” картинками, книга “Домоводство”, з якої за відсутності інтернету можна було дізнатися як правильно вести домашнє господарство, та ще багато цікавих дрібниць.
Між іншим, у Валентини Степанівни, великої шанувальниці кави, залишилася чашка з культової кав’ярні “Маленький Париж”, де любила збиратись запорізька богема — музиканти, художники, поети.
Гідеса закликала усіх не викидати старі чашки, які з роками стають справжнісінькими раритетами — свідками минулого життя.
Читайте також: Мистецтво лікує: художники продовжують проводити сеанси арт-підтримки запоріжців
Дуже цікавою була розповідь гідеси про життя запоріжців у 50-і роки. Як розповіла Валентина Вініченко, попасти на придомову територію великих будинків можна було лише через хвіртку у воротах, які встановлювали в арках.
Якщо мешканець будинку не встигав до певного часу повернутися додому, “дворницкий” міг його не впустити. Або впустити, але записати у спеціальний журнал як порушника.
Людина з жетоном, отриманим у міліції, також слідкувала за тим, скільки часу проводили в будинку гості, які приходили до мешканців. Потім уся ця інформація потрапляла до правоохоронців.
За словами Валентини Степанівни, у кожному дворі були свої правила життя. Головним з них було таке: старші відповідають за менших.
У дворах, бувало, мешканці дружно накривали стіл, на який кожен приносив що міг А ще сусіди влаштовували оглядини хлопців, з якими зустрічалися мешканки будинку тощо.
У деяких дворах, де жила більш багата публіка, будували фонтани. Зараз всі вони у занедбаному стані, а 70 років тому такі “водоспади” прикрашали двори і в центрі, і у Соцмісті. Діти могли в них купатися, а ще водяні струмені давали прохолоду влітку.
Гідеса також показала, де на проспекті знаходилася “рюмочная”, у якій з’явився перший апарат з закускою — бутербродами.
На бульварі Шевченка естафету від мами прийняла донька Валентини Степанівни Катерина Вініченко, яка також водить екскурсії по місту. Катя була в образі Тетяни Сергєєвої — вчительки з кінофільму “Весна на Зарічній вулиці”, який знімався у Запоріжжі.
До речі, квартира, в якій знімався фільм, розташована в будинку прямо напроти Туристичного інформаційного центру.
Читайте також: Знаменита пісня, яка стала неофіційним гімном Запоріжжя: ексклюзивне інтерв'ю
Катерина Вініченко до “уроку” підготувалася старанно: “вчителька” розповіла про історію появи шкільної парти, показала присутнім атрибути школярів післявоєнних років — чорнильницю - ”непроливайку”, ручку з пером.
Катерина запропонувала екскурсантам спробувати написати щось ручкою з пером.
Непомітно пролетів час уроку — і ось уже треба розходитися по домівках.
Запоріжці подякували Валентині Степанівні і Катерині за цікаву розповідь, а директор ТІЦ Олексій Каніщев висловив вдячність екскурсантам за увагу до Туристичного інформаційного центру.
Фото автора і Катерини Єгорової
