Як працює українська металургія під час повномасштабної війни показали на прикладі «Запоріжсталі»
Провідне американське видання The Washington Post у великій статті розповіло про історію становлення української металургії, її нинішній стан після 1,5 року війни та основні проблеми, з якими галузь зіткнулася через російське вторгнення. Усе це — через призму «Запоріжсталі» та Групи Метінвест.
Читайте також: Коли батько вчитель і наставник: історія металургійної династії з запорізького підприємства
Повітряній тривозі байдуже, чи працює доменна піч. Тому, коли звучить сирена, яка попереджає про ракетну атаку, що трапляється часто, Олексій Калашник не біжить до одного з 16 підземних укриттів «Запоріжсталі». Натомість він і кілька ключових працівників одягають захисні жилети разом із теплозахисним спецодягом. Потім продовжують роботу з розпеченим металом, температура якого сягає 1100 градусів за Цельсієм.
Місто Запоріжжя розташоване на відстані менш ніж 30 миль від лінії фронту, де відбувається контратака України високого ступеня важливості, і часто стає мішенню російських військ. Повітряна тривога сигналізує про реальну небезпеку. Але зупинення доменної печі посеред процесу виплавки чавуну, що використовується для виробництва сталі, може бути ще більш ризикованим.
Читайте також: Запорізькі студенти відвідали велике металургійне підприємство - фото
«Люди просто пристосувалися до цього», – сказав 29-річний пан Калашник, знизуючи плечима. Попри війну, життя та засоби до існування мають тривати, і «Запоріжсталь», один із найбільших металургійних комбінатів України, є символом стійкості одного з основних секторів пошматованої економіки країни. Пан Калашник додав, що завод ніколи не зазнавав ударів, але «вибухи, що лунають у місті, дуже чутно».
Заснований у 1933 році, «Запоріжсталь» – одне з небагатьох підприємств, що виробляє зі сталі холоднокатаний лист, який потрібен для машинобудування. Це регіональний гігант, і працівники описують його неймовірні масштаби абстрактно – тут можна вмістити два з половиною Монако або 777 футбольних полів.
Читайте також: Любов переможе: історія захисника і волонтерки, яких поєднала металургія
Ба більше, вони називають його символом відмови України капітулювати перед російською агресією. Завод закрився на 33 дні на початку війни, але відтоді працює, переоснащує обладнання, щоб допомогти обороні України від агресора попри ризик.
Через війну гігантський «Запоріжсталь» фактично скоротився. До вторгнення на заводі працювало близько 10 000 людей. Торік тисячу людей мобілізували до лав ЗСУ. Ще тисяча, переважно жінки чи чоловіки з сім'ями, поїхали. Від початку війни «Запоріжсталь» не працював більш ніж на 70% потужності. Нині працюють лише дві з чотирьох печей (ще одна на невеликому ремонті), тому виробництво ще менше.
Читайте також: В межах «Сталевого Фронту Ріната Ахметова» фахівці запорізького підприємства відремонтували автівку для ЗСУ
«Ми втратили дуже багато клієнтів», – сказав в інтерв'ю генеральний директор комбінату Роман Слободянюк.
Боротьба у сталеливарній промисловості багато в чому віддзеркалює більші труднощі, які випали на долю української промисловості після вторгнення.
У 2022 році економіка України скоротилася на 30%. Хоча цього року спад стабілізувався, незрозуміло, коли відновиться зростання. Багато хто в сталеливарній промисловості України побоюється, що вони відстають, оскільки глобальне виробництво переходить на «зелену» сталь, яка використовує водень, а не викопне паливо, і потребує іншого типу залізної руди.
Читайте також: «Запоріжсталь» Групи Метінвест продовжує відновлювати житло співробітників, яке суттєво постраждало від ворожих ракет
Для багатьох це також особиста боротьба. Металургійні заводи зазвичай домінують у своїх містах, об'єднуючи сім'ї та виступаючи основним платником податків. Декілька поколінь родини можуть працювати разом у спекотних, потенційно небезпечних умовах.
Культура виробництва сталі
До російського вторгнення Україна була одним із найбільших у світі постачальників чавуну та сталі, при цьому метали становили приблизно третину українського експорту. Ця галузь вносила один долар із кожних 10 до довоєнної економіки України, і понад 560000 осіб були прямо чи опосередковано зайняті в цій галузі.
Читайте також: Метінвест представив проєкт відбудови України «Сталева мрія»
Це може бути тяжкою роботою. Нових співробітників на виробництві «Запоріжсталі» попередили, що першого місяця роботи вони з потом позбудуться 10 кілограмів або 22 фунтів.
Вплив війни на сталеливарну промисловість відбивають події на металургійному комбінаті «Азовсталь» торік в окупованому Маріуполі. Цей завод, як і «Запоріжсталь», входить до складу Метінвесту, металургійного гіганта, що належить Рінату Ахметову, найбагатшій людині України.
У Метінвесті, найбільшому працедавцеві України до війни, лише у Маріуполі працювало близько 35 000 осіб. Комбінат «Азовсталь» та його мережа підземних укриттів стали символічним оплотом українського опору, перш ніж Росія захопила місто понад рік тому
Читайте також: Прикордонники отримали від "Сталевого фронту" оптики та авто на 5 мільйонів гривень
Металургійні заводи, які все ще працюють на території України, мають інші проблеми. Вони були відрізані від залізорудних підприємств, які раніше були їхніми постачальниками, і страждали від віялових відключень електроенергії, коли російські сили завдавали ударів по електромережі.
Нещодавнє обвалення Каховської греблі нижче Дніпра додало нову проблему – воду. У вівторок гігантський сталеливарний завод у Кривому Розі, що належить металургійному гіганту ArcelorMittal, оголосив, що зупинить виробництво на невизначений термін через проблеми з водопостачанням.
Читайте також: Запорізькі підприємства Метінвесту в умовах воєнного стану відмовились від податкових пільг на понад 350 млн гривень на користь держави
Навіть коли можна виробляти сталь, російська блокада українських портів означає втрату доступу до міжнародних морських перевезень, які допомагали Україні процвітати. Експорт наразі здійснюється залізницею до Східної Європи зі значними витратами, що обмежує продаж.
«Те, що зараз роблять росіяни, називається дуже простим словом – піратство», – заявив генеральний директор Метінвесту Юрій Риженков.
Підкоритися чи зламатися
Для таких працівників, як пан Калашник, найбільша переміна – це не сирени. Це години.
Зміни були збільшені з 8 до 12 годин минулого року. Мета полягала в тому, щоб укластися в нічну комендантську годину, через яку мешканці Запоріжжя не ходять ночами. Це означало ще чотири години гарячої та потогінної роботи біля печі.
У довгостроковій перспективі кадри, ймовірно, стануть значною проблемою для «Запоріжсталі», що вказує на серйозніші проблеми, пов'язані з майбутнім важкої промисловості України. Керівництво комбінату каже, що йому важко заповнити деякі вакансії, оскільки таких кваліфікованих спеціалістів більше немає в цьому регіоні.
Читайте також: Співробітники з іноземних підприємств Метінвесту продовжують підтримувати українських колег, житло яких зруйнували окупанти
Метінвест сподівався працевлаштувати в компанії як мінімум 6000 працівників, що виїхали з його підприємств у Маріуполі, але подали заявки лише половина від цієї кількості. Багато хто з тих, хто працював на компанію у Маріуполі, вирішив з особистих причин залишитися на території, яку утримує Росія.
«Для нас це було трохи несподівано», – сказав пан Риженков, додавши, що одними з факторів були обмежена кількість робочих місць в Україні загалом та мовний бар'єр у Європі. – «Тому вони обрали залишитися в Маріуполі».
Читайте також: У Запоріжжі з'явиться унікальний інклюзивний хаб: подробиці
Пан Слободянюк, якому 34 роки, визнає, що важко переконати молодих людей, що вони мають працювати на сталеливарному заводі, а не, скажімо, у сфері інформаційних технологій, хоча робота в сталеливарній промисловості добре оплачується. «Це важка фізична праця. Небагато людей готові погодитися на це», – сказав пан Слободянюк.
Близько 7 мільйонів людей залишили Україну з початку війни, що посилило давню демографічну проблему. Ще мільйони переїхали на захід України, подалі від традиційних промислових центрів, таких як Запоріжжя. А враховуючи, що військові витрати, як очікується, залишаться високими протягом багатьох років, сотні тисяч солдатів буде звільнено.
Читайте також: «Запоріжжя тепло прийняло, але я живу надією повернутися в Авдіївку»: українець розповів свою історію евакуації
Війна також призвела до того, що Метінвест та інші виробники сталі в Україні залишаються позаду в загальногалузевих перегонах із переходу від традиційної сталі, що виробляється з додаванням вугілля і є основним джерелом викидів вуглецю, до «зеленої» сталі. Такі країни як Китай, Індія та Південна Африка, посіли місце України на міжнародних ринках. Хоча російська сталь перебуває під санкціями, її залізна руда – ні.
«Сьогодні основним постачальником сталеливарної промисловості Європи є Росія», – сказав пан Зінченко, маючи на увазі губчасте залізо та іншу спеціальну руду, яку виробляє «Металоінвест», російський виробник, найбільшим акціонером якого є олігарх Алішер Усманов, що перебуває під санкціями. – «Дивно, правда? Це має бути Україна».
Читайте також: На шляху до перемоги: Метінвест за 15 місяців війни спрямував на допомогу Україні 3,7 млрд грн
Слава «Азовсталі» зробила українську металургію предметом національної гордості. Але щоб зберегти галузь на плаву, треба вирішити, якою країною хоче бути Україна після війни.
«Я пишався тим, що працював тут до війни», – сказав пан Калашник, відступаючи від печі. – «І зараз також пишаюся».
Нагадаємо, що «Запоріжсталь» Групи Метінвест попри повномасштабні військові дії продовжує інвестувати в оновлення важливого обладнання. Нещодавно комбінат завершив капітальний ремонт доменної печі № 3. Завдяки виконаним у межах капітального ремонту роботам відновлено виробничий ресурс та проєктні характеристики агрегату, підвищено ефективність роботи виробничого та природоохоронного устаткування.
