Співробітник «Запоріжсталі» Ігор Плющ через постійні обстріли був вимушений залишити свій дім

Ще з 2014 року тисячі українців потерпають від воєнної агресії рф на території України. На сході України населені пункти, що весь цей час знаходилися у безпосередній близькості до фронту чи у «сірій зоні», сьогодні під щоденними ракетними атаками. А люди, які вимушені були покинути домівки, аби врятувати свої життя, знаходять прихисток у інших регіонах країни, влаштовують нове життя і сподіваються на повернення додому.

Читайте також: Переселенці у Запоріжжі отримують гуманітарну допомогу від Фонду Ріната Ахметова

Чимало переселенців сьогодні працюють на «Запоріжсталі», комбінат підтримує та допомагає кожному співробітнику і радо приймає у колектив тих, хто прагне повернутися до звичного життя після травмуючого досвіду війни. Ігор Плющ, нині співробітник «Запоріжсталі», приїхав з Авдіївки до Запоріжжя у травні минулого року. Три місяці від початку повномасштабного вторгнення чоловік із дружиною та матір’ю продовжували жити у рідному місті.

«До травня 2022 року я продовжував працювати на Авдіївському коксохімічному заводі, начальником дільниці автотранспортного цеху. Це було дуже важко: постійні обстріли, відсутність газу, води та електроенергії, та постійний страх за життя близьких. У 2014 році ми не поїхали з міста, тільки мій син виїхав до Запоріжжя. Ми багато ночей провели у підвалі, проте цього разу стало зрозуміло, що навіть його стіни не врятують при влучанні. Доступу до продовольчих товарів, продуктів не було. Проте нас постійно підтримував Метінвест, ми разом із іншими мешканцями Авдіївки отримували гуманітарну допомогу, АКХЗ допомагав. Але у травні вже стало очевидно, що потрібно евакуюватися. Завод був під постійними обстрілами, незабаром почалася власне евакуація, її теж організовував Метінвест. Так ми і поїхали» — розповів Ігор.

Читайте також: Нове життя після окупації: молода актриса розповіла про головну роль в запорізькому театрі

Весь минулий рік Ігор пам’ятає напрочуд ясно та чітко, розповідаючи про пережите наче подумки повертається додому.

 «Нам пощастило, що ми усі живі та здорові, що нам вдалося вчасно поїхати. Там залишився наш будинок, який я будував власними руками. Днями дізнався, що поруч з ним влучила ворожа ракета та майже зруйнувала його. Але дякую Богу, що моя родина зі мною. Коли ми приїхали до Запоріжжя я ще кілька місяців продовжував працювати віддалено. АКХЗ вже тоді потерпав від ворожих обстрілів, проте були організаційні питання, які необхідно було вирішувати в режимі реального часу. Ми до останнього отримували 2/3 зарплатні, хоча наше рідне підприємство вже не працювало через ризики та пошкодження від російських атак» — продовжує свою розповідь Ігор Плющ.

Читайте також: Родина з окупованого міста Запорізької області потрапила під обстріл у Києві

Чоловіку потрібен був час, аби освоїтись у новому місті і відійти від пережитого. Потім він почав шукати роботу і доволі швидко знайшов її. Зараз він працює водієм управління автомобільного транспорту на «Запоріжсталі»


 «На комбінат я влаштувався доволі швидко, через Центр кар’єри Метінвест. Сьогодні працюю водієм, дорога завжди відволікала мене від поганих думок. Морально дуже складно усвідомити, що у 55 років у мене забрали спокійне життя, домівку, і що все доведеться починати спочатку. Проте колектив підтримує, це велика цінність. Я живу надією, що одного дня все скінчиться, і ми повернемось додому» — додав Ігор.