Будівлі другого єврейського молитовного будинку вже близько 120 років

Історія цієї споруди взяла старт ще наприкінці позаминулого століття. Її історію розповідає на своєму сайті запорізький історик та гід Роман Акбаш. 20 квітня 1898 року катеринославська губернська влада дала добро на будівництво в Олександрівську 2-го єврейського молитовного будинку. Місце для спорудження було визначено у 17-му кварталі міста. У тому самому – з ділянками євреїв Лящинського та Біленького.

Читайте також: Як виглядали відомі місця в Запоріжжі півстоліття тому - фото

Вже 1900 року духовне правління нового  молитовного будинку доповідало Олександрівській управі: «Збудовано!». Сама ж споруда в цій доповіді описувалася так: «Великих розмірів і гарна будівля у два світи та круговими хорами, …розрахована на 1000 людей». ЇЇ будівництво та облаштування  обійшлися у 24500 рублів. Частину коштів великих розмірів внесли, як повідомляло правління, деякі парафіяни.


Незабаром після відкриття правління 2-го молитовного будинку заговорило й про зміну статусу. У міську управу надійшло прохання про присвоєння статусу «синагоги». Річ у тому, що офіційно далеко не всі культові юдейські споруди мали право називатися «синагогами». Все залежало від кількості єврейських домоволодінь (родин) у місті – одна синагога на не менше, ніж 80 володінь. При розгляді клопотання в Олександрівську зразка 1901 року таких нарахували лише 117. А одна синагога – Головна, на вулиці Московській (нині – Академіка Амосова) –  у місті вже була. Аргументи ж на кшталт «витонченості самого будинку, побудованого в самому центрі міста»  та «заможності парафіян» влада тоді проігнорувала.

Читайте також: Де у Запоріжжі найчастіше зупинявся Нестор Махно - розповідаємо про одну з пам'яток міста

Прохання молитовного будинку на Троїцькій задовольнили лише 11 травня 1909 року.  З того часу тут була вже Центральна Хоральна синагога Олександрівська. Центральна – за місцем розташування: практично в самому серці міста. «Хоральними» ж у Російській імперії називали особливі синагоги. На відміну від звичайних, у них можна було почути так званий «канторський спів».


Варто зазначити, що серед жителів Олександрівська існувало ще одне ім’я синагоги на Троїцькій. Неофіційно її називали «синагогою Лящінського». За прізвищем одного з тутешніх старост. З 1909 по 1915 роки таким у Центральній синагозі був Яків Ісаакович Лящінській – один з найзаможніших та найвпливовіших людей Олександрівська. Він був почесним громадянином, купцем, промисловцем, меценатом та одним з найбільших домовласників міста. В Олександрівську Лящінському належали чотири прибуткових будинки. В тому числі  найвидатніший приклад дохідної нерухомості міста – гарний триповерховий будинок поруч з Центральною хоральною синагогою (нині – Соборний, 52).

Читайте також: Битві на Калці - 800 років. Що про неї варто знати запоріжцям

Синагога на Троїцькій працювала до 1928 року, в якому у  будівлі облаштували Будинок фізкультури. Будинок фізкультури «імені Червоної армії» теж виявився тимчасовим мешканцем будівлі. Вже після Другої світової війни тут розмістився трест «Укрводспецмонтаж». Тоді ж споруда втратила низку своїх цікавих деталей – були  демонтовані купол, бічні фасадні вежі та аттики, а також змінено планування приміщень.

Зараз у будівлі – медцентр та ресторан. 26 квітня 2021 року  споруда була занесена до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, як пам’ятку архітектури місцевого значення.

Як ми писали раніше, у Запоріжжі також зберіглася синагога «кравців» – одна з найстаріших та найсимволічніших будівель міста. Багато років вона була єдиною у Запоріжжі, а в Олександрівську офіційно навіть не мала такого статусу — тут розташовувався просто юдейський молитовний дім.

Джерело: Роман Акбаш