Нині окупований Енергодар був заснований 53 роки тому
Історія Енергодара розпочалася 12 червня 1970 року. Тоді до невеликого селища Запорізької області приїхали співробітники, які були залучені до будівництва теплостанції. Історію створення міста опублікували у фейсбуці на сторінці Запорізького обласного краєзнавчого музею. Цікаво, що свою назву місто отримало лише через два роки – у 1972. Найперше велике підприємство міста – це теплова електростанція або ДРЕС, Держана районна електростанція.
Читайте також: У тимчасово окупованому місті Запорізької області запустили у небо український прапор: відео
Проєктні розробки Запорізької ДРЕС (нині – теплоелектростанції) розпочалися ще в 1965 р., а в 1969 р. про це вийшло спеціальне рішення уряду. У 1970 р. сюди, на Іванівські кучугури, непридатні для сільського господарства піски біля села Іванівки Кам’янсько-Дніпровського району Запорізької області, прибули з усього радянського союзу перші будівельники.
Звідусіль в Енергодар їхала молодь – люди з різних республік, різних національностей будувати енергетичні гіганти. Середній вік енергодарців на той момент становив 28 років. Місто енергетиків дихало молодістю і випромінювало завзятість. Основна частина робітників були українцями. З ними прибув і Рем Германович Хенох – інженер-будівельник, який збудував не одне енергетичне підприємство у всьому союзі. Завдяки його таланту, організації праці і передовим методам будівництва швидко виросло красиве і комфортне місто-супутник.
Читайте також: 80 років тому до Запоріжжя прилетів Гітлер - фото
Статус міста Енергодар отримав лише 18 серпня 1985 року коли кількість населення сягнула 50 тис. Спочатку, до зведення перших житлових будинків, робітників розмістили в найближчих селах і на роботу підвозили.
Люди тут активно створювалися сім'ї. Перші записи в РАЦС з’явилися у 1973 р.: того року в Енергодарі народилося 100 малюків. Першу школу в Енергодарі (сьогодні їх тут за кількістю мікрорайонів – сім) звели вже у 1972 р. В її приміщенні тоді розміщувалися управління будівництва і дирекція ТЕС, а також музична школа. Дітям було незручно навчалися у дві-три зміни. Почали з’являтися нові школи. Варто додати й таке – всі торговельні заклади, які побудували на початку 70-х років, досі не змінили свого призначення і успішно працюють, часто під іншими назвами.
Читайте також: Станція «Олександрівськ»: залізничний вокзал Запоріжжя має 150-річну історію
Місто Енергодар без АЕС уявити просто не можливо. Рішення про будівництво Запорізької АЕС було ухвалено 1978 р. А ініціатором будівництва був Рем Хенох – він був заслуженим будівельником радянського союзу та заслуженим будівельником України і першим заговорив про те, що на майданчику поряд з Енергодаром треба збудувати АЕС. Бо не варто розкидатися такими будівельними колективами, як в Енергодарі, та й унікальною будівельною базою також. Завдяки авторитету Хеноха рішення про будівництво атомної станції ухвали швидко. До речі, головний інженер Рем Германович і заповів після своєї смерті поховати себе в улюбленому місті Енергодарі. Помер талановитий інженер у грудні 2004 року.
До речі, нещодавно ми публікували фотографії людей, які брали участь у розбудові Запоріжжя. Будівельники позували під стінами «маленького Парижа» та на даху технікуму. Світлини зроблені прямо на будовах — на спорудженні і «Глінки», і Будинку побуту, і коледжу. І багатьох інших помітних будівель.
