У День Єдності України у Запоріжжі передали у музей на зберігання 14-метрову книгу з вишитими рядками віршів Шевченка
Найдовша вишита ілюстрована книга-розкладка в Україні за творами Тараса Шевченка, створена майстринями Оріховського (тоді) району Запорізької області дивом вціліла при обстрілі районного будинку культури Оріхова та дивом врятована. До речі, вона потрапила у Книгу рекордів Україну.
Книгу створили до 200-річчя зі дня народження Тараса Шевченка, яке святкували у 2014 році. Майстрині вишивали рядки з творів Шевченка і малюнки до них. Усього в книзі 26 вишитих сторінок (разом з обкладинкою), які покрили тонкою слюдою. А її загальна довжина - 14 м 34 см. Книгу назвали «Віршами твоїми натхненно творимо». Вона зберігається у складеному вигляді.
У День Єднання України врятовану книгу-рекордсменку урочисто передали в Запорізький краєзнавчий музей на тимчасове зберігання. Там відбувся захід "Сила в Єдності". В його рамках співробітники музею також провели майстер-клас "Квітка єднання", на якому діти вчились робити з паперу жовто-блакитні квіти.
Як розповіли у музеї, після перемоги та відбудови книгу повернуть в Оріхів. Це нескорене неокуповане місто, яке знаходиться біля лінії фронту і постійно безжально обстрілюється рашистами.
"Вікон немає, вітер грає, скло валяється на полу, на книзі - уламки"
Нам вдалося поспілкуватись і з автором ідеї книги, і з її рятівницею, які тимчасово мешкають у Запоріжжі.
Ініціатором створення книги стала Лідія Мельник, що тоді працювала провідним методистом Оріхівського районного будинку культури (тепер вона - директор Центру культури і дозвілля сусідньої з Оріховом Преображенської територіальної громади). Сама вона не вишиває, займалась організацією.
- До 20-річчя Незалежності України наші майстрині вишивали карту Оріхівського району. Це надихнуло і ми вирішили зробити вишивані ілюстрації за творами Шевченко, - згадує Лідія Мельник. - Вишила одна майстриня сільради, друга. Деякі теж хотіли. А потім я сказала: "Давайте всі дружно об'єднаємося". І долучились майстрині всіх сільрад Оріхівського району. Кожна майстриня сама обирала вірш під свою енергетику, настрій.
Потім з'явилась ідея об'єднати вишивки в одну книжку. Майстриня декоративно-прикладного мистецтва Валентина Приходько і складала цю книгу, і вишивала, і сестра її вишивала. Книгу зробили за рік.
Зі зруйнованого Оріхівського будинку культури волонтер Наталія Онищенко вивозила книгу під обстрілами. Книга стояла в кабінеті БК на постаменті, її скинуло вибуховою хвилею, вона так і лягла. Коли Наталія Оніщенко зайшла в кабінет, то жахнулась - вікон немає, вітер грає, скло валяється на полу. На книзі - уламки, але вона зосталась неушкодженою. Ми з майстринями дали книзі перше життя, а Наталія Миколаївна - друге.
Волонтер, завідувач Нестерянського сільського будинку культури-філіалу Наталія Онищенко розповіла мені, що вивезла вишиту книгу у День святого Миколая.
- Ми возили хлопцям смаколики. І я зайшла в районний Будинок культури, тепер він називається Центром культури і дозвілля. Це центр міста Оріхів, наше серце, родзинка нашого міста, - зі сльозами на очах згадує Наталія Онищенко. - Під час ракетних ударів будівля зазнала великих пошкоджень - повипадали всі вікна, пошкоджені двері та покрівля. Стіни зостались і маємо надію, що так і залишиться. А потім ми відбудуємо місто. Зараз в Оріхові, мабуть, немає будинку, який би не зачепила війна.
Тоді ми вивезли з Будинку культури, що змогли, що влізло в машину. Взяли цю книгу, портрет Тараса Шевченка, апаратуру, костюми. Мабуть, сам святий Миколай допоміг нам.
Особисті історії
Також розпитала Лідію Мельник і Наталію Онищенко про історії, пов'язані з їх вимушеним переселенням.
Лідія Мельник:
- Я виїхала з Оріхова у Запоріжжя в травні минулого року. Голова давав нам тоді транспорт і ми їздили на роботу, а ввечері повертались. І так було, поки не почались щільні обстріли.
У моєму будинку в Оріхові побило вікна. Син у мене там, він енергетик. Було таке, що він працював під обстрілами, його контузило. А двох хлопців-електриків, буквально в метрі від нього, вбило тоді. Один снаряд у той день потрапив в Оріхів і попав саме на них. Мого сина, Дениса Мельника, нагородили орденом "За мужність". Його колег нагородили посмертно. Я кажу: "Синок, у Запоріжжі твоя дитина, дружина". Але він відмовляється їхати: "А хто ж буде працювати". Вранці ремонтують лінії, а потім обстріли й знову потрібен ремонт.
Наталія Онищенко:
- Мого села Нестерянка майже немає. Розбили Нестерянську птахоферму. Село знаходиться в 7 км від Оріхова. Нестерянка окупована з 3 березня. 4 березня пропало світло, потім - газ. Люди готували, хто на чому міг. Але найстрашніше, коли зраджували свої. Я покинула село вночі, на Всесвітній день театру, 27 березня. В Запоріжжі живу з 6 квітня.
Зараз у Нестерянці залишилось 78 людей. Окупанти переселили їх на одну вулицю. Люди бояться хати топити. Бо як тільки дим ішов, то людей виганяли й вони вимушені жити у підвалах.
Ми писали, що художниця малює героїчні міста Запорізької та інших областей України в образі гарних дівчат. Серед них є й Оріхів.
Читайте також: У Запоріжжі у День Єднання співали хором - фото.
